1.Зміст освіти. Навчальні плани, навчальні програми.

Зміст освіти — це чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання у навчальному закладі або самостійно. Він містить систему наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, культуру та практичних умінь і навичок, необхідних для життєдіяльності людини. Зміст освіти в цілому має сприяти розв´язанню генерального завдання — формуванню гармонійної, всебічно розвиненої особистості. Зміст освіти закріплюється державними документами та навчально-методичними комплексами. Це навчальні плани і навчальні програми. Навчальний план — основний нормативний документ (стандарт) вищого навчального закладу, що складається на підставі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підготовки фахівців та визначає організацію їх навчальної діяльності. Навчальним планом охоплено: графік процесу навчання; перелік та обсяг навчальних дисциплін; послідовність їх вивчення; конкретні форми проведення занять (лекції, семінари, лабораторні тощо) та їх обсяг; форми проведення підсумкового контролю (екзамен, залік, диференційований залік); порядок проведення практик, їх види; обсяг часу, відведеного на самостійну роботу студентів; кількість курсових робіт, які виконує студент за період навчання; зміст і форми державної атестації.

Навчальна програма — державний документ, в якому визначено зміст освіти з окремої навчальної дисципліни з виділенням розділів, тем, кількості годин на їх опрацювання. Навчальні програми розробляються науково-методичними комісіями ВНЗ за професійними напрямами і затверджуються Міністерством освіти і науки України. На їх основі кафедри вищих навчальних закладів розробляють робочі навчальні програми. Робочі навчальні програми обов´язкові для виконання викладачами. Навчальна програма є базовим документом при підготовці підручників і навчальних посібників.

2. Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток

форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих

рухових навичок та вмінь. Фізіологічна наука озброює теорію і методику фізичного виховання. На основі її даних розробляють науково обґрунтовану систему фізичних вправ,

спрямованих на розвиток рухових дій і формування фізичних якостей організму. Зміст фізичного виховання визначається навчальною програмою .Основними завданнями є створення умов для нормального фізичного розвитку, збереження здоров'я; оволодіння знаннями про організм людини; набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок; підтримання організму в здоровому стані. 3.Педагогічна спадщина В. Сухомлинского. Педагогічна система В. Сухомлинського, як і інші авторські педагогічні системи, носить персоніфікований характер, відображає погляди, ідеї та діяльність її автора. Осередком, сутністю педагогічної системи Сухомлинського стали гуманізм, ставлення до дитини як до унікальної особистості, природовідповідність, культуровідповідність, опора на позитивне в дитині, створення ситуації успіху, одухотворення знання, формування радості пізнання, створення «інтелектуального фону школи» тощо. У педагогічній системі В. Сухомлинського через різні форми організації навчання та виховання дітей було реалізовано принцип культуровідповідності, та природовідповідності як складової особистісно орієнтованого і розвивального навчання, які включали «інтелектуальний фон школи», «створення радості пізнання», «емоційний фон», школу під голубим небом, школу радості, уроки в зелених класах, уроки мислення, уроки розвитку мовлення, «вузлики знань» (проблемні запитання), «Книгу природи», дві програми навчання (обов'язкова і розширена) тощо. Звернення до педагогічної спадщини В.Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розв'язання актуальних проблем сучасної освітньої та виховної практики.

БИЛЕТ 14.

1. Методи виховання. Методи формування свідомості особистості. Метод виховання (від гр. methodos — шлях до чогось, спосіб пізнання, дослідження) — шлях досягнення поставленої мети виховання, спосіб практичної діяльності педагога, який використовується для вироблення у школярів якостей, завданих метою виховання. Найважливіші способи виховної роботи, які використовуються в процесі формування відносин (особистісних якостей), і є методами виховання. Метод виховання А. С. Макаренко назвав «інструментом дотику до особистості».

Провідну роль у групі методів формування свідомості особистості відіграють словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, діалог, етична бесіда, лекція, диспут та ін. Вони вирішують одне з найскладніших завдань виховання: збагачують розум дитини потрібними знаннями, розвивають її індивідуальну свідомість. 2. Перевірка знань учнів. Функції перевірки знань. Перевірка знань учнів покликана встановити рівень засвоєння знань учнями, міцність і дієвість умінь і навичок.

-Дидактична роль перевірки дуже складна і має цілу низку специфічних функцій: контролююча (вчитель реєструє рівень засвоєння знань чи рівень сформованості умінь і навичок); корегуюча (в процесі перевірки включаються нові зв'язки, за якими проводиться виправлення і впорядкування знань); розвиваюча (оперування наявними знаннями сприяє вдосконаленню процесів мислення, розвитку здібностей учнів; систематизуюча (у процесі повторення знання впорядковуються); орієнтуюча (сприяє самооцінці знань учнем і показує недоліки); виховуюча (розвиває почуття відповідальності і дисциплінованості). В процесі перевірки знань учитель повинен враховувати динамічний характер процесу засвоєння знань, формування умінь і навичок учнів.

-Усна перевірка знань учнів використовується найчастіше.

-Деякі риси знань, які одержують учні в школі, потребують для їх виявлення проводити опитування у письмовій формі, з фіксацією відповіді чи матеріалів на папері.

- Останнім часом набувають ваги нетрадиційні способи контролю:

тести - підбірка питань і коротких задач, об'єднаних спільною темою або метою;

програмований контроль - машинний і безмашинний.

3.Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо

спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність

за законами краси в усіх сферах діяльності людини. Методологічною засадою естетичного виховання є:

етика

естетична свідомість естетичні почуття естетичний смак естетичний ідеал

естетика поведінки.

БИЛЕТ15.