Баухауз

Ба́угауз (або Ба́ухаус) (нім. Bauhaus, Hochschule für Bau und Gestaltung — Найвища школа будівництва й художнього конструювання, або Staatliches Bauhaus) — навчальний заклад, що існував у Німеччині з 1919 по 1933, а також художнє об'єднання, що виникло в рамках цього закладу, й відповідний напрямок в архітектурі.

[ред.]

Історія

Школу Баугауз було утворено у Веймарі 1919 року в результаті об'єднання Саксонської школи образотворчих мистецтвів і Веймарської школи промислового дизайну. Ініціатором створення нового закладу був архітектор Вальтер Ґропіус. Викладачів та учнів доби Веймарської республіки поєднували ліві погляди й новаторські підходи до мистецтва. Ґропіус уважав, що за нової доби архітектура повинна бути підкреслено функційна, економічна й орієнтована на технології масового виробництва. Школа випускала однойменний журнал (Bauhaus) і серію Баугауз-Книг (Bauhausbücher).

В 1925, коли Веймарська влада припинила субсидіювати школу, заклад припинив існування у Веймарі й його було переведено в Дессау. Директором школи з 1919 по 1928 був Ґропіус, потім його змінив Ганнес Меєр, а 1930 керівну посаду зайняв Людвіг Міс ван дер Рое. Крім них за викладачів були багато провідних архітекторів і художників-аванґардистів, зокрема І. Іттен, Л. Мохой-Надь, П. Клеє, В. Кандинський, Л. Фейнінґер, О. Шлеммер, Г. Маркс, Й. Шмідт, Г. Штельцль.

В 1933 школу скасував нацистський уряд (нацисти й у 1920-х роках виступали проти Баугаузу, вважаючи школу за розсадник комунізму), попри те, що саме в Баугаузі розробляли практично всю символіку для Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини

Білет №23

1. Романтизм у європейській архітектурі початок – середина хіх століття.

Виникнення стилю романтизм

Велика французька буржуазна революція завершила епоху Освіти. Письменники, художники, музиканти виявилися свідками грандіозних історичних подій, революційних потрясінь, що невпізнанно перетворили життя. Багато хто з них захоплено вітали зміни, захоплювалися проголошенням ідей Волі, Рівності і Братерства.

Але час йшов, і вони зауважували, що новий суспільний порядок далекий від того суспільства, настання якого передвіщали філософи XVIII століття. Наступила пора розчарування.

У філософії і мистецтві початку століття зазвучали трагічні ноти сумніву в можливості перетворення світу на принципах Розуму. Спроби піти від дійсності й у той же час осмислити її викликали появу нової світоглядної системи - романтизму.

Історична характеристика стилю романтизм

До революції світ був упорядкований, у ньому існувала чітка ієрархія, кожна людина займала своє місце. Революція перевернула "піраміду" суспільства, нове ще не було створено, тому в окремої людини виникло почуття самітності. Життя - потік, життя - гра, у якій комусь - повезе, а комусь - ні. У цю епоху виникають і здобувають величезну популярність азартні ігри, в усьому світі і зокрема в Росії виникають ігорні будинки, публікуються посібники з гри в карти.

У літературі виникають образи гравців - людей, що грають з долею. Можна згадати такі добутки європейських письменників, як "Гравець" Гофмана, "Червоне і чорне" Стендаля (а червоне і чорне - це кольори рулетки!), а в російській літературі це "Пікова дама" Пушкіна, "Гравці" Гоголя, "Маскарад" Лермонтова.

Романтичний герой - це гравець, він грає з життям і долею, адже тільки в грі людина може відчути силу долі.

Романтики нерідко ідеалізували патріархальне суспільство, у якому бачили царство добра, щирості, порядності. Поетизуючи минуле, вони ішли в стародавні легенди, народні казки. Романтизм одержав у кожній культурі свою власну особу: у німців - у містику; в англійців - в особистості, що буде протиставляти себе розумному поводженню; у французів - у незвичайних історіях. Що об'єднало все це в один плин - романтизм?

Основною задачею романтизму було зображення внутрішнього світу, щиросердечного життя, а це можна було робити і на матеріалі історій, містиці і т.д. Потрібно було показати парадокс цього внутрішнього життя, її ірраціональність.

Розглянемо різницю романтизму з класицизмом. Ми побачимо, що класицизм усе поділяє по прямій, на погане і гарне, на чорне і біле. Романтизм по прямій нічого не поділяє. Класицизм - це система, а романтизм - ні.

Будівельні особливості стилю романтизм

Поява металевих конструкцій

Розвиток класицизму і романтизму в архітектурі збіглося з початком використання нових конструкцій, будівельних матеріалів і будівельних методів. Наприкінці XVIII і початку XIX ст. металеві конструкції були найбільш поширені в Англії і у Франції. Спочатку їх застосовували в різних інженерних спорудженнях, що супроводжувалося розвитком наукових теорій у цій області. Питання створення моста з металу розглядався вперше французькими інженерами в 1719 р., а потім знову в 1755 р. Однак широке застосування цієї конструкції стало можливим з появою дешевої технології одержання заліза, спочатку у виді чавуна, а пізніше сталі.

Замість простоти і замкнутості архітектурної форми класицизму романтизм пропонує складний силует, багатство форми, волю планувального рішення, у якому симетрія й інші формальні композиційні принципи втрачають пануюче значення. Незважаючи на те що романтизм викликав широкий інтерес до різних культур, що до цього минулого далекі європейці, основним для нього в архітектурі стала готика. При цьому важливим здавалося не тільки вивчити її, але і пристосувати до сучасних задач. Художні мотиви готики використовувалися вже в барокко (наприклад, Я. Сантіні), але тільки в XIX ст. вони одержують велике поширення. Одночасно з'являються паростки свідомого руху за охорону архітектурних пам'ятників і їхню реконструкцію.

Характерні риси стилю романтизм

Творча проблематика романтизму в порівнянні з класицизмом була більш складною і не такою однозначною. Романтизм на самому початку являв собою скоріше художній напрямок, чим доктрину визначеного стилю. Тому можна тільки на превелику силу класифікувати його прояву і розглянути послідовно історію розвитку до кінця XIX - початку XX ст. Романтизм спочатку носив живий, мінливий характер, проповідував індивідуалізм і творчу волю. Він визнавав цінність культур, що значно відрізнялися від грецько - римської античності. Велика увага приділялася культурам Сходу, художні й архітектурні мотиви яких пристосовувалися до європейського смаку. Відбувається переоцінка архітектури середніх століть і визнаються технічні і художні досягнення готики. Концепція зв'язку з природою народжує концепцію англійського парку і популярність вільних композицій китайського або японського саду.