2. Стиль модерн в Європі – кінець хіх –початок хХст: напрямки, течії, регіональні відмінності.

Моде́рн (від фр. moderne — новітній, сучасний. Інші назви: Ар-нуво (фр. L'Art Nouveau), Югендстиль (нім. Jugendstil); також часто загальна назва Сецесія (Secession від лат. secessio) — відокремлення) — стильовий напрям у європейському та американському мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця 19 — початку 20 століть.

Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених в природі. Модерн відомий також під іншими назвами:

Art nouveau (у Франції),

Sezessionstil (в Австрії),

Tiffany (у США),

Jugendstil (у Німеччині),

Nieuwe Kunst (у Нідерландах),

Stile Liberty (в Італії),

Modernismo (в Іспанії),

Style sapin (у Швейцарії),

Modern Style (у Великобританії),

Сецесія (в Україні)

Модерн (у Росії)

Модерн постав на противагу домінуючому на той час історицизмові як мистецтво молодих людей. Звідси походить німецький варіант назви — Jugendstil, що означає стиль молоді. Архітектурні пам'ятники створені у стилі ар-нуво внесені до світової спадщини ЮНЕСКО.[1][2]

Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові.

Головні представники

Австрія: художник Густав Клімт

Англія: художник-ілюстратор Обрі Бердслі

Бельгія : архітектор Віктор Орта (або Хорта, 1861–1947), скло Рене Лалі

Іспанія: архітектор Антоніо Ґауді

Франція: архітектор Ектор Гімар

Російська імперія : архітектори Федір Шехтель, Петро Бойцов

США: лампи і вироби з металу Тіффані Луїс Комфорт

Україна: архітектори Городецький Владислав Владиславович, Артинов Григорій Григорович, Левинський Іван Іванович, скульптор зі Львова Юліан Марковський

Чехія: ілюстрації Альфонса Мухи

Швейцарія: художник Фердинанд Годлер

Шотландія: дизайн інтер'єрів і екстер'єрів Чарльза Ренні Макінтоша

[ред.]

Архітектура в стилі модерн (ар нуво)

Виникнення та розповсюдження стилю модерн (сецесія) збіглося з широким використанням призабутих будівельних технологій та відновленням ремесел, широким використанням промислових технологій в будівництві суспільно значущих об'єктів (виставкові комплекси, вокзали, буржуазні театри тощо). Важливу роль в популяризації та розповсюдженні стилю сецесії зіграли саме міжнародні виставки та будівництво виставкових павільйонів в нових формах. Масова забудова деяких вулиць чи районів створила нове архітектурне середовище в історичних містах, серед яких - Париж,

Мілан,

Барселона,

Манаус,

Відень,

Петербург,

Берлін,

Москва,

Звернення до хвилястих, природніх форм стало найбільш характерною ознакою стилю, хоча повної відмови від прямокутних об'ємів в архітектурі досягти не вдалося. Мали місце компромісні варіанти, що не погіршило образну та функціональну складові стилю. В архітектурі модерну широко використовували як дерево (дерев'яний модерн), так і звичайну та глазуровану цеглу, бетон, металеві конструкції, скло, їх комбінації. Дерев'яний модерн переважав в будівництві заміських помешкань та дач. Одним з перших, хто почав працювати в стилі сецесія, був архітектор Віктор Орта. Дещо компромісні позиції займав архітектор Федір Шехтель, який широко використовував як елементи історичних стилів(готики, класицизму), так і елементи стилю сецесії та нові будівельні матеріали.

Найбільш незвичні, сміливі зразки стилю сецесія створив каталонський архітектор Антоніо Гауді в місті Барселона, що став відомим буржуазним центром в Іспанії.

Білет №2