49.Передумови виникнення ренесансної культури в Італії.

В італійському мистецтві епохи Відродження прийнято виділяти такі періоди:

• XIV ст. — Передвідродження (або Проторенесанс),

• XV ст. — раннє Відродження,

• кінець XV—XVI ст. — високий Ренесанс,

• кінець XVI — початок XVII ст. — пізнє Відродження.

Початок XVI століття був для Італії часом економічного занепаду, політичної кризи і початку іноземної інтервенції. Однак саме в цей період, всупереч роздробленості, яка зберігалася, і міжусобним війнам, міцніє розуміння загальнонаціональної єдності, настає небачений розквіт мистецтва. Цей період отримав назву високе Відродження(або високий Ренесанс), який вміщує творчість найталановитіших майстрів: Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело. Вже сучасники називали їх божественними. Складається самобутня венеціанська школа живопису (Джорджоне, Тіціан). Засновником нового етапу розвитку мистецтва став Леонардо да Вінчі . У мистецтві високого Відродження центральне місце остаточно зайняла людина. Образ прекрасної, гармонійно розвиненої, сильної тілом і духом людини стає головним змістом мистецтва. До кінця XVI ст. саме в живописі найвиразніше виявлялася криза епохи Відродження. Напрям в мистецтві того часу називають ман'єризм: художники копіювали технічні прийоми високого Ренесансу, повторювали образи, використовували живописні відкриття, але колишнього пафосу, сили думки, гуманістичної глибини вже не було. Все більшу роль починає відігравати зовнішня нарядність, декоративність.

43. Каролінгське Відродження. Середні віки Франкська імперія «Каролінгське відродження»

За часів Карла Великого відбулося певне піднесення культури, назване «Каролінгським відродженням». Сам Карл мав добру, як на той час, освіту: знав грецьку і латинську мови, полюбляв читати книжки, а от писати так і не навчився. Він запрошував до себе і залучав до управління державою вчених з усієї Європи. Вони створили при дворі імператора гурток «Академія» — на взірець філософської школи грецького філософа Платона, — де у присутності Карла читали твори античних філософів і церковних богословів, складали вірші, вільно обмінювалися думками, сперечалися. За допомогою членів «Академії» Карл заснував при центрах єпископств школи, в яких готували освічених людей для управління державою. Він видав указ про обов'язкове навчання всіх дітей вільних людей. Однак його не змогли виконати через брак достатньої кількості вчителів. Зі шкіл, заснованих Карлом при єпископствах, згодом виникли середньовічні університети. Школа, в якій готували людей до управління державою, існувала і при дворі. Карл Великий цікавився історією. За його наказом збирались і переписувалися давні римські та грецькі рукописи. Він доручив записувати щорічно всі події, що відбувались у державі. Ці записи згодом назвали аналами (від лат. annus—рік). В імперії будувалися кам'яні палаци й собори, прокладалися нові шляхи. Карл Великий започаткував грандіозний проект будівництва каналу між Рейном і Дунаєм, що мав з'єднати Північне море з Чорним (проект за тих часів так і не було здійснено). 

40 Відкриття Америки .

Христофор Колумб - видатний мореплавець, який, як вважається, в 1492 р. відкрив Америку. Хоча про її існування знали ще древні вікінги, а ще раніше кельти, Фінікії, єгиптяни, китайці і інші народи. Про це свідчать деякі старовинні віддання і саги.

Першим дістатися Індії західним шляхом спробував іспанський мандрівник Христофор Колумб (Крістобаль Колон; 1451-1506). Колумб намагався досягти берегів Індії, пливучи через Атлантичний океан. Рада португальських учених, розглянувши його пропозицію, визнала її нереальною. Колумб був у розпачі. Він поїхав до Іспанії, де запропонував свій проект королю Фердинанду і королеві Ізабеллі. За договором, підписаним X. Колумбом з іспанським королем і королевою, у випадку невдачі експедиції він не отримував жодних відшкодувань чи винагород. У разі ж успіху експедиції мав стати віце-королем відкритих земель, отримати звання адмірала й десяту частину з товарів, придбаних або знайдених на відкритих землях. З серпня 1492 р. експедиція Колумба у складі трьох каравел — «Санта-Марія», «Пінта» і «Нінья» з екіпажем у 90 чоловік — вийшла в море. Тривала вона понад два місяці. Матроси не витримували труднощів і вимагали повернення додому, аж поки після 69-денного плавання не побачили землю. На березі невеличкого острова було встановлено іспанський прапор і проголошено його володінням іспанського короля під назвою острів Святого Спасителя — Сан-Сальвадор. Саме цей день, 12 жовтня 1492 p., вважається днем відкриття Америки. Продовживши подорож, Колумб відкрив острови Куба та Гаїті, після чого повернувся до Іспанії. Як віце-король нових земель, він здійснив іще три подорожі, під час яких було відкрито Малі Антильські острови, острови Пуерто-Рико, Ямайка, Тринідад, досліджено узбережжя Центральної Америки. До кінця життя Колумб вважав, що відкрив і вивчав землі «Західної Індії», Проте в цих мандрівках він так і не знайшов родовищ золота і срібла. Після смерті захисниці Колумба королеви Ізабелли його позбавили усіх звань, майно за борги розпродали, а сам він 1506 р. помер, забутий усіма. Відкриття Колумба призвели до загострення суперництва між Іспанією та Португалією за право володіти новими землями. Для врегулювання суперечок обидві держави вдалися до посередництва папи римського Олександра VI. В результаті у місті Тордесильясі 1494 р. було укладено угоду: всі відкриті землі та води на захід від 30-гра-дусного меридіана ставали іспанськими, на схід — португальськими. Проте це розмежування було зроблено лише в Західній півкулі. Приводом до нового протистояння стали Молуккські острови, тому 1529 р. в Сарагосі було укладено нову угоду про поділ у Східній півкулі за 17-градус-ним меридіаном на схід від Молуккських островів. Так відбувся перший в історії колоніальний поділ світу.