1. Предмет, методи та джерела вивчення історії У.

Как любая наука, история Украины имеет конкретный предмет изуче­ния. Предметом истории Украины является изучение закономерностей эко­номической, общественной, политической и духовной жизни на территории Украины в ее нынешних государственных границах с древнейших времен до наших дней.

Історія У. розглядає суспільні процеси та рухи, розвиток різних політичних сил та партій, прагнення укр. народу до незалежності, процес об’єднання всіх укр. земель в єдину державу, розвиток державних структур та політичної системи. Це перша складова частина предмету. Друга – вивчення світових суспільних процесів, їх взаємозв’язку в історії У., а також місце У. в історії світового суспільства. Існують 5 основних типів історичних джерел: 1) речові (поселення, архітектурні споруди), які дає нам археологія; 2) етнографічні; 3) лінгвістичні; 4) усні; 5) писемні (актові матеріали, оповідні пам’ятки).

2. Характеристика основных этапов истории Украины.

Исторический процесс на территории Украины шел традиционным, присушим многим народам путем.

Возникновением цивилизации, формирование и развитие первобытнообщинного строя. Возникновение раннефеодального государства Киевская Русь, где можно выделить:

1). п. пол. IX ~ к. X вв. - формирование и возникновение, расширение границ Руси, развитие феодальных отношений. 2). к. X - до 30-х XII в. - наивысший расцвет Киевской Руси как единого государства. 3). 30-е XII в. - 40-е XIII в. - феодальная раздробленность и постепенный упадок.

XIV – п. пол. XVII вв. украинские земли, ослаблен­ные внутренними противоречиями, монголо-татарским игом, захвачены Польшей, Литвой, Турцией. Усиление национального, социального и религиозного угнетения привело к освободительному движению, ведущая роль в котором принадлежала казачеству. Освободительная война (1648 -1654г.г.) -кульминация в проявлении национального самосознания и возрождения государственности.

С середины XVII до конца XVIII в. - полная ликвидация украинской автономии. В XIX - начале XX вв, большая часть украинских земель входила в состав Российской империи и Австро-Венгрии. Происходило обострение классовых противоречий.

1917 - 1920 гг., от провоз­глашения УНР к гетманскому режиму П.Скоропадского и Директории, за­вершившийся образованием УССР. В последующие 70 лет в составе СССР Украина приняла формы со­ветской государственности. Со второй половины 80-х -н. 90-г. в истории Украины начался но­вый период возрождения украинской государственности.

3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.

З кінця VII в. до н.е. греками на Північному узбережжі були засновані торгові факторії, що виросли згодом у міста. Найбільшої з міст-республік була Ольвія. Економіка була багатоплановою. Торгівля велася по із Грецією і зі скіфами. У Грецію вивозилися: хліб, худоба, шкіра, хутровина, раби й ін. З Греції ввозилися товари для жителів міст і для перепродажу скіфам. Скіфам продавали: вино, ювелірні вироби, кераміку. Ремесло - досягло високого рівня і славилося виготовленням металевих виробів, керамічним виробництвом, ткацтвом і ін. Землеробство -розроблялися пшениця, ячмінь, просо, виноград, яблуко, і ін. У господарстві утримувалися: коня, корови, вівця, свині й ін. Рибальство - у ріках і на море. Існувало дві форми правління: а) Міста-республіки, у яких законодавча влада належала народним зборам (всі вільні городянини-чоловіки).. Виконавча влада належала архонтам, що обиралися з рабовласницької знаті міста. б) єдина монархія - Боспорське царство.. Законодавча і виконавча влада концентрувалася в руках царя. У 107 р. до н.е. Перепад був убитий повсталими рабами під проводом Савмака, що захопив царський трон і початків чеканити власну монету. Ідеологія - антична релігія; у містах відправляли культ того бога, у залежності від того, із якої частини Греції були переселенці. Причини спаду: а) праця рабів стала невигідна, натуралізація господарського життя, скорочення торгівлі, що спричинило ослаблення причорноморських держав; б) набіги кочівників. У 3 в. н.е. під тиском готовий загинула Ольвія й ін. міста-республіки, у IV в. н. е. під набігами гуннів - Боспорське царство.

4. Кіммерійці, скіфи, сармати на території У.

Кіммерійці (к. 2 - початок 1 тис. до н. э.) перші племена на території У, назви яких збереглися у давньогрецьких (Гомер у “Одиссеї”) та ассирійських джерелах. Скіфи - войовничі ірано-язичні племена кочовиків-скотарів, що у 7 сторіччі до н. э. витіснили кіммерійців зі степу півдня У. У 513-515 рр. до н. э. Скіфи відбили наступ величезного війська персидського царя Дарія I, що намагався їх завоювати. Сармати - племена східних кочовиків, що в другому сторіччі до н. э. Завоювали більшу частину Скіфії, витісняючи скіфів до Криму, за Дунай та Дністер. Панування сарматов тривало продовжувалося до 3 ст. н. э., коли на землі Пів. У напали готи. В підсумку до кінця залізного сторіччя встановилася майнова нерівність між членами общини; розпочався перехід частини засобів виробництва у приватну власність верхівки племен; боржники та військовополонені перетворювалися у рабів, що свідчить про розкладання первобитного суспільства та формування класового.

5. Роз’яснити теорії похо­дження слов’ян.

Існує декілька версій відносно територій, де формувався східнослов'янський етнос, та часу, коли це відбувалось. Найбільш поширеною є та, згідно якої перший етап складання слов'янства, так званий передслов'янський, сягає другої половини II - I тис. до н.е. Саме тоді починається формування декількох археологічних культур, які пізніше стали характерними для слов'ян.

Передслов'янський період пов'язаний з виникненням на правобережній лісостеповій Наддніпрянщині Зарубинецької культури, яка, є спільною для всього слов'янства. У той період населення межиріччя Десни, Сейму і Сожа було осілим, жило в основному з землеробства, ремесел і торгівлі.

Уперше слов'яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою “венеди”. Розселялися вони у районі Балтійського моря. Пізніше, з венедів вирізняються дві групи слов'янського населення - анти (від Дунаю до Дону і Азовського моря) і склавіни. Держава антів проіснувала близько трьох століть і у 602 році загинула під натиском аварів. Починаючи з VII ст. у літературі трапляється назва "слов'яни" - людність, яка мешкала на правому березі Дніпра. Незабаром формується понад 10 великих племінних об'єднань східних слов'ян, які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі. Перелік цих об'єднань міститься у “Повісті временних літ”. Складаються й великі спільноти. Існують згадки про три центри - Куявію, Славію, Артанію.