32. Ціноутворюючі фактори на світовому ринку.

В умовах ринкової економіки ціноутворення в зовнішній

торгівлі здійснюється під впливом конкретної ринкової ситуації. За

характером, рівнем і сферою дії ціноутворюючі фактори можуть бути

розмежовані на п'ять нижчеперелічених груп.

1. Загальноекономічні, тобто діючі незалежно від виду

продукції і конкретних умов її виробництва і реалізації. До них

відносяться:

- економічний цикл;

- стан сукупного попиту та пропозиції;

- інфляція.

2. Конкретно економічні, тобто обумовлені особливостями даної

продукції, умовами її виробництва і реалізації. До них

відносяться:

- витрати;

- прибуток;

- податки і збори;

- пропозиція та попит на цей товар або послугу з урахуванням

взаємозамінності;

- споживчі властивості: якість, надійність, зовнішній вигляд,

престижність.

3. Специфічні, тобто діючі тільки у відношенні деяких видів

товарів і послуг:

- сезонність;

- експлуатаційні витрати;

- комплектність;

- гарантії й умови сервісу.

4. Спеціальні, тобто зв'язані з дією особливих механізмів і

економічних інструментів:

- державне регулювання;

- валютний курс.

5. Позаекономічні, політичні; військові.

Практично на ціну пропонованого товару впливає:

- платоспроможний попит покупця даного товару, тобто попросту

говорячи, наявність грошей;

- обсяг попиту - кількість товару, що здатний придбати покупець;

- корисність товару і його споживчі властивості.

На стороні пропозиції складові ціноутворюючі фактори:

- кількість товару, пропонованого продавцем на ринку;

- витрати виробництва і звертання при реалізації товару на

ринку;

- ціни на ресурси або на засоби виробництва, використовувані у

виробництві відповідного товару.

Загальним фактором є замінність пропонованого до реалізації

товару іншого, задовольняючого покупця. На рівень світових цін

bokhb`~r| валюта платежу, умови розрахунку і деякі інші, як

економічні, так і позаекономічні фактори.

На світовому ринку можливі випадки «перекручування

співвідношення попиту та пропозиції». У випадку величезного попиту

на товар може виникнути ситуація, при якій на ринок буде викинутий

товар, зроблений у найгірших умовах за національною ціною, що

власне кажучи і буде якийсь час визначати світову ціну і яка

напевно буде досить високою. І навпаки, нерідка пропозиція значна

перевищує попит. Тоді основний обсяг продажів приходиться на ті

суб'єкти міжнародної торгівлі, умови виробництва в які найкращі, а

ціни нижче.

33. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Система валютного регулювання – це регламентація режиму здій-снення валютних операцій, міжнародних розрахунків, визначення за-гальних принципів валютного регулювання, повноважень державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ у ре-гулюванні валютних операцій, прав та обов’язків суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Валютне регулювання здійснюється на міждержавному, регіо-нальному та національному рівнях.

Необхідність валютного регулювання на міждержавному та регі-ональному рівнях зумовлена процесом інтеграції та транснаціоналі-зації, розвитком міжнародних економічних відносин, становленням світогосподарського поділу праці. Міждержавне та регіональне ва-лютне регулювання орієнтовано на координацію валютно-фінансової політики окремих держав та економічних інтеграційних об’єднань, на розроблення ними загальних заходів щодо подолання валют-них криз, спільних підходів до вироблення валютної політики. Скоординоване міждержавне та регіональне валютне регулювання дозволяє знизити ступінь автономності національної економічної політики та збільшити взаємозалежність валютних сфер діяльності різних національних економік.

Основним суб'єктом регулювання міжнародних валютних відносин на міждержавному рівні є Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Головними цілями даної організації є:

--забезпечення співробітництва у розв'язанні міжнародних валютних проблем;

--сприяння стабілізації валют;

--створення багатосторонньої системи платежів та розрахунків;

--досягнення рівноваги платіжних балансів країн-учасниць.

При цьому МВФ виконує наступні функції: відслідковує розвиток міжнародної валютної системи, забезпечує її ефективне функціонування, а також здійснює аналіз виконання кожною країною спільних зобов'язань.

Країни-учасниці, вступаючи до Фонду, добровільно беруть на себе зобов'язання співробітничати з Фондом та одна з одною по розв'язанню питань стабілізації валютних відносин. Особливу увагу приділено системі заходів з регулювання валютних курсів, які б забезпечували найбільш сприятливі умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності країн-учасниць, зниження валютного ризику та кон'юнктурної невизначеності тощо.

При цьому основними принципами, якими мають керуватися країни-учасниці Фонду є:

1. Не допускати такої маніпуляції валютними курсами, яка б надала можливість отримати несправедливі конкурентні переваги перед іншими країнами.

2. Здійснювати валютне регулювання, спрямоване на зменшення руйнівних наслідків, викликаних короткочасними коливаннями обмінних курсів.

3. При проведенні політики валютного регулювання валютного курсу мають ураховуватися інтереси інших членів Фонду, включаючи інтереси тих країн, у валюті яких здійснюється інтервенція.

МВФ має можливість активно впливати на країни-учасниці у питаннях дотримання ними певних вимог валютного регулювання. Для цього використовуються стабілізаційні програми та механізм взаємних консультацій. Стабілізаційні програми пов'язані з наданням кредитів на покриття дефіциту платіжного балансу деяких країн. При цьому надання кредиту супроводжується оцінюванням Фондом економічної ситуації у країні та вимогами проведення жорстких стабілізаційних заходів.

Суттєвий вплив на світову валютну систему мають регіональні об'єднання, в межах яких проводиться узгодження валютних політик держав-членів, або здійснюється спільна валютна політика. У цьому випадку спільне валютне регулювання спрямоване на розвиток торговельних відносин усередині інтеграційного об'єднання, на вільне переміщення факторів виробництва, а також сприяє зниженню впливу зовнішніх факторів на коливання обмінних курсів країн регіонального об'єднання. Прикладом може слугувати СС, країни-члени якого проводили спільну стабілізаційну політику щодо національних валют, на основі цього встановили їх співвідношення (паритети), а також ввели в обіг спільну грошову одиницю.