- •1.Особливості техногенного забруднення атмосфери.
- •2.Критерії санітарно-гігієнічної оцінки якості атмосферного повітря.
- •3.Організація спостережень за забрудненням атмосфери.
- •4.Категорії, кількість постів спостережень за забрудненням атмосфери та особливості їх розміщення.
- •5.Програми і терміни спостережень за забрудненням атмосфери. Види програм для стаціонарних і пересувних постів.
- •6.Принципи вибору забруднюючих речовин для контролю їх вмісту в атмосфері.
- •Загальнопоширені забруднювальні речовини в атмосферному повітрі, показників та інгредієнтів атмосферних опадів
- •Забруднювальні речовини, моніторинг яких проводиться на регіональному (локальному) рівні
- •7.Методики визначення переліку речовин, які підлежать контролю при проведенні моніторингу забруднення атмосферного повітря.
- •8.Моніторинг викидів автотранспорту.
- •9.Особливості проведення фонового моніторингу атмосферного повітря.
- •10.Автоматичні системи моніторингу забруднення атмосферного повітря.
- •11.Джерела викидів забруднюючих речовин як об’єкт моніторингу.
- •12.Моніторинг забруднення ґрунтів. Цілі, задачі і структура моніторингу.
- •13.Ґрунти різного призначення як об’єкт моніторингу.
- •Нормування хімічних речовин у ґрунті та загальні принципи оцінки ступеня забруднення ґрунтів
- •Віднесення хімічних речовин, що надходять у ґрунт, до класів небезпеки
- •Клас небезпеки хімічних речовин у ґрунті,
- •5.4. Гігієнічна оцінка ґрунтів, використовуваних для вирощування сільськогосподарських рослин
- •Принципова схема оцінки ґрунтів сільськогосподарського використання,
- •5.5. Гігієнічна оцінка ґрунтів населених пунктів
- •14.Організація спостережень за забрудненням ґрунтів населених пунктів.
- •15.Організація спостережень за забрудненням ґрунтів пестицидами.
- •16.Організація спостережень і контролю за забрудненням ґрунтів важкими металами.
- •17.Моніторинг геологічного середовища.
- •18.Геохімічний стан ландшафтів як об’єкт моніторингу.
- •Гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць
- •27.Здоров’я населення об’єкти моніторингу.
- •28.Питні води та продукти харчування як об’єкти моніторингу. Стандартизація та нормування якості питної води
- •29.Застосування біологічних індикаторів в екологічному моніторингу.
- •34.Геоінформаційні технології та їх використання в системі моніторингу
- •Застосування
7.Методики визначення переліку речовин, які підлежать контролю при проведенні моніторингу забруднення атмосферного повітря.
Проводиться в комплексі з виміром рівня забруднення атмосфери викидами промислових підприємств, але може проводитися і самостійно.
Оцінка стану ЗА на автомагістралях і в прилягаючій житловій забудові може бути зроблена шляхом визначення основних компонентів вихлопних газів (СО, CnHm, NOx, акролеїну, формальдегіду, сполук Pb) і продуктів їхніх фотохімічних перетворень (О3, ПАН і ін.)
Для вивчення особливостей забруднювачів, які викидаються автотранспортом, організують спеціальні спостереження і визначають:
1) qmax – максимальні значення концентрацій основних домішок, що викидаються автотранспортом і періоди їхнього настання при різних метеоумовах і інтенсивності руху транспорту;
2) границі зон і характер розподілу домішок по мірі видалення від автомагістралей;
3) особливості розподілу транспортних потоків по магістралях міста.
Спостереження проводять в усі дні робочого тижня по півгодини, щогодини з 6 до 13 чи з 14 до 21 ч, чергуючи дні з ранковими і вечірніми термінами. У нічний час спостереження проводяться 1-2 рази в тиждень.
Точки спостереження: на міських вулицях у районах з інтенсивним рухом транспорту й у місцях частого гальмування автомобілів (максимальний викид); у місцях скупчення забруднюючих речовин за рахунок слабкого розсіювання (під мостами, шляхопроводами, у тунелях, на вузьких ділянках вулиць і доріг з багатоповерховою забудовою); у зонах перетинання 2-ох і більш вулиць з інтенсивним рухом транспорту.
Місця для розміщення приладів: на тротуарі, на середині розділової смуги, за межами тротуарів – на відстані половини ширини проїжджої частини однобічного руху. Пункт, найбільш віддалений від автомагістралі, повинний бути не менш чим у 0,5 м від стіни будинку. На вулицях, що перетинають основну автомагістраль, пункти спостереження розміщаються на краях тротуарів і на відстанях, що перевищують ширину магістралі в 0,5; 2 і 3 рази.
У кварталах старої (суцільної) забудови місця пункти спостережень розміщуються у центрі внутрішньоквартального простору.
Інтенсивність руху визначається шляхом обліку числа минаючих транспортних засобів, що поділяються на 5 основних категорій: легкові, вантажні, автобуси, дизельні автомобілі й автобуси, мотоцикли, - щодня протягом 2-3 тижнів у період з 5 – 6 ч до 21 – 23 ч, а на транзитних автомагістралях – протягом доби. Підрахунок кількості транспортних одиниць – протягом 20 хв. кожної години, а в 2-3 годинні періоди найбільшої інтенсивності руху автотранспорту – кожні 20 хв. Середня швидкість руху транспорту визначається по спідометру автомашини, що рухається в потоці транспортних засобів, на ділянці від 0,5 до 1 км даної автомагістралі. За результатами спостережень визначають середні значення інтенсивності руху автотранспорту протягом доби (або за окремі години) у кожній із точок спостереження.
Якщо інтенсивність руху транспорту позначити як Р (тис. авто/годину), то концентрація q (мг/м3) оксиду вуглецю має вид
, (6.13)
де A – коефіцієнт, що характеризує рівень забруднення на брівці проїзної частини;
Р – інтенсивність руху транспорту;
B – коефіцієнт, що характеризує зміну концентрації СО зі зміною інтенсивності руху транспорту;
с – коефіцієнт, що характеризує зменшення концентрації СО з видаленням від краю брівки;
l – відстань від брівки проїзної частини.
Нормування інтенсивності руху транспорту з умовою забезпечення норм ГДК:
. (6.14)
Метеорологічні спостереження: температура повітря і швидкість вітру на рівнях z1 = 0,5 і z2 = 1,5 м. Аналогічні спостереження виконуються на метеостанції за містом. При визначенні О3 одночасно на метеостанції проводяться спостереження за інтенсивністю прямої і сумарної сонячної радіації, що впливає на швидкість протікання фотохімічних реакцій і утворення О3 .