11.Джерела викидів забруднюючих речовин як об’єкт моніторингу.

ОБ’ЄКТИ ОСВІТНЬОГО МОНІТОРИНГУ — різноманітні види діяльності людини (викладача, учня або студента, керівника навчального закладу, управлінця будь-якого рівня), окремі складники всієї системи освіти, навчально-виховний та освітній процеси, їх етапи й результати, діяльність навчальних закладів, освітніх систем різних рівнів (муніципального, районного, обласного, регіонального, національного), освітні технології й методики, їх ефективність; зміст освіти та засоби, що забезпечують навчально-виховний процес, тощо. Як свідчить досвід інших країн і міжнародних організацій, при проведенні моніторингових досліджень об’єктами моніторингового оцінювання найчастіше є:

система освіти — дошкільна, загальна середня або шкільна, професійно-технічна, спеціальна, вища; вивчаються освітні системи на національному або федеральному (загальнодержавному), регіональному або обласному (краєвому), муніципальному рівнях;

процеси — педагогічний процес загалом та окремі його складники: процес морального й трудового виховання, процес підготування дітей до школи або процес та результати сформованості життєвих принципів і здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо;

діяльність — трудова, навчальна, виховна, викладацька;

явища — вихованість та освіченість учня, майстерність педагога тощо.

Останнім часом унаслідок зміни поглядів політиків на завдання освіти змінились також і завдання й цілі освітнього моніторингу. Значну увагу приділяють питанням економічного й політичного характеру, фінансування освіти. Саме тому його об’єктами стають обсяги бюджетних видатків та величина інвестицій в освітню систему, економічна ефективність використання цих коштів залежно від їх розподілу та результатів функціонування освітньої галузі; вкладені ресурси та раціональність їх розподілу; перебіг та результати впровадження реформ і різноманітних програм у систему освіти; процеси децентралізації, її доцільність; державні освітні стандарти як засіб посилення мотивації роботи вчителів та навчання учнів і деякі інші процеси та явища.

За даними Т. Невілла Послтвейта, міжнародного експерта з якості освіти, дослідника Інституту порівняльної педагогіки Гамбурзького університету, в міжнародних дослідженнях об’єкти моніторингу найчастіше поділяються на три категорії: вхідні ресурси шкільництва, шкільні процеси й результати. Важливо те, що відповідно до цих об’єктів у національних системах показників є відповідні індикатори, що характеризують стан і якість конкретного об’єкта.

12.Моніторинг забруднення ґрунтів. Цілі, задачі і структура моніторингу.

Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення наукового обґрунтувальних рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Завданням моніторингу земель є періодичний контроль динаміки основних гнунтових процесів у природних умовах і при антропогенних навантаженнях, прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. До завдань монітор гину земель відносяться: довгострокові систематичні спостереження за станом земель; аналіз екологічного стану земель; своєчасне виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій про попередження і усунення наслідків негативних процесів, інформаційне забезпечення ведення державного земельного кадастру, землекористування, землеустрою, державного контролю за використанням і охороною земель, а також власників земельних дільниць.

Інформація, одержана під час спостережень за станом земельного фонду, узагальнюється по районах, містах, областях, а також по окремих природних комплексах і передається в пункти збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів Держкомзем України. За результатами оцінки стану земельного фонду складаються доповіді, прогнози т рекомендації, що подаються до органів державної влади та Держкомзему України для вжиття заходів відведення і ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг земель є однією із функцій управління в сфері використання та охорони земель. Його об’єктом є земельний фонд України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та характеру використання. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін, а також оцінки: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов’язаних із мінами родючості грунтів, заростанні сільськогосподарських угідь, забруднення земель токсичними речовинами; стану берегових ліній, річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд; процесів, пов’язаних з утриманням ярів, сальовими потоками, землетрусами та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазовими об’єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об’єктами.

Моніторинг земель здійснюється у відповідності із загальнодержавними і регіональними програмами. Інформація про стан земельних ресурсів та їх використання, яка була отримана в процесі ведення моніторингу, нагромаджується в архівах і банках даних автоматизованої інформаційної системи. На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оперативні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які надаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування, інших держаних органів для вжиття заходів щодо попередження і ліквідації наслідків негативних процесів. Отримані матеріали об’єктивно характеризують фізичні, хімічні, біологічні процеси в навколишньому середовищі, рівень забруднення ґрунтів, що дає можливість органам державного управління пред’являти певні вимоги до землекористувачів по усуненню правопорушень в області використання і охорони земель.

Державна система моніторингу навколишнього природного середовища загалом покладається на Міністерство екології та природних ресурсів України. Моніторинг земель – частина загального моніторингу довкілля. Структура, задачі, зміст моніторингу земель визначені в Положенні про моніторинг земель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р.

Національний моніторинг охоплює територію, що знаходиться в межах кордонів України. Регіональний моніторинг проводиться на територіях, що характеризуються єдністю фізично-географічних, екологічних та економічних умов. Локальний – це територіях нижче регіонального рівня, до територій окремих земельних ділянок і елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів. Відповідно до міжнародних програм Україна може брати участь в роботах по глобальному моніторингу земель. Крім того, моніторинг земель поділяють в залежності від терміну та періодичності його проведення (базові спостереження, оперативні та періодичні).Суб’єктами на яких покладено ведення моніторингу земель є Державний комітет України по земельних ресурсах за участю Міністерства аграрної політики України, Національне космічне агентство України, інші зацікавлені міністерства та відомства. Органи Державного комітету України або земельних ресурсах надають усім заінтересованим суб’єктам системи моніторингу інформацію про стан земельного фонду, структуру землекористування, трансформацію земель, заходи щодо запобігання негативним процесам і ліквідації їх наслідків; Міністерство аграрної політики – інформацію про фізичні, геохімічні та біологічні зміни якості ґрунтів сільськогосподарського призначення; Національне космічне агентство України надає архівну та поточну інформацію з дистанційного зондування Землі.

Моніторинг земель ведеться з дотриманням принципу сумісності різнорідних даних, заснованого на застосуванні єдиних класифікаторів, кодів, системи одиниць та інші. Для отримання необхідної інформації при моніторингу земель застосовуються дистанційне зондування; наземні зйомки-спостереження; фондові дані. За результатами оцінки стану земельного фонду складаються доповіді, прогнози і рекомендації для прийняття необхідних рішень державними органами в галузі використання та охорони земель. Загальний порядок проведення моніторингу земель урегульовано постановою кабінету Міністрів України “Положення про моніторинг земель.”.