- •1.Особливості техногенного забруднення атмосфери.
- •2.Критерії санітарно-гігієнічної оцінки якості атмосферного повітря.
- •3.Організація спостережень за забрудненням атмосфери.
- •4.Категорії, кількість постів спостережень за забрудненням атмосфери та особливості їх розміщення.
- •5.Програми і терміни спостережень за забрудненням атмосфери. Види програм для стаціонарних і пересувних постів.
- •6.Принципи вибору забруднюючих речовин для контролю їх вмісту в атмосфері.
- •Загальнопоширені забруднювальні речовини в атмосферному повітрі, показників та інгредієнтів атмосферних опадів
- •Забруднювальні речовини, моніторинг яких проводиться на регіональному (локальному) рівні
- •7.Методики визначення переліку речовин, які підлежать контролю при проведенні моніторингу забруднення атмосферного повітря.
- •8.Моніторинг викидів автотранспорту.
- •9.Особливості проведення фонового моніторингу атмосферного повітря.
- •10.Автоматичні системи моніторингу забруднення атмосферного повітря.
- •11.Джерела викидів забруднюючих речовин як об’єкт моніторингу.
- •12.Моніторинг забруднення ґрунтів. Цілі, задачі і структура моніторингу.
- •13.Ґрунти різного призначення як об’єкт моніторингу.
- •Нормування хімічних речовин у ґрунті та загальні принципи оцінки ступеня забруднення ґрунтів
- •Віднесення хімічних речовин, що надходять у ґрунт, до класів небезпеки
- •Клас небезпеки хімічних речовин у ґрунті,
- •5.4. Гігієнічна оцінка ґрунтів, використовуваних для вирощування сільськогосподарських рослин
- •Принципова схема оцінки ґрунтів сільськогосподарського використання,
- •5.5. Гігієнічна оцінка ґрунтів населених пунктів
- •14.Організація спостережень за забрудненням ґрунтів населених пунктів.
- •15.Організація спостережень за забрудненням ґрунтів пестицидами.
- •16.Організація спостережень і контролю за забрудненням ґрунтів важкими металами.
- •17.Моніторинг геологічного середовища.
- •18.Геохімічний стан ландшафтів як об’єкт моніторингу.
- •Гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць
- •27.Здоров’я населення об’єкти моніторингу.
- •28.Питні води та продукти харчування як об’єкти моніторингу. Стандартизація та нормування якості питної води
- •29.Застосування біологічних індикаторів в екологічному моніторингу.
- •34.Геоінформаційні технології та їх використання в системі моніторингу
- •Застосування
1.Особливості техногенного забруднення атмосфери.
Основними джерелами забруднення атмосфери є: об’єкти теплоенергетики; транспорт (переважно автотранспорт); чорна і кольорова металургія; машинобудування; хімічне виробництво; видобуток і переробка мінеральної сировини; відкриті джерела (видобутки, сільськогосподарська рілля, будівництво).
Техногенні джерела забруднення розрізняються:
за призначенням (технологічні, вентиляційні викиди);
за місцем розташування (високі, незатінені; затінені, низькі; наземні),
за геометричною формою (точкові, лінійні, площинні),
за режимом роботи (безперервні, періодичної дії, залпові і миттєві);
за дальністю поширювання (внутрішньоплощинні й позаплощинні).
Основна маса забруднюючих повітря речовин (75%) припадає на продукти спалювання сучасної та викопної органічної речовини (деревина, торф, вугілля, горючі сланці, нафта і т.д.). Надзвичайно велике забруднення атмосфери під впливом ТЕС. За даними І.В.Давиденко (1982), після спалення протягом одного року 2,1 млрд. т кам'яного вугілля і 0,8 млрд. т бурого вугілля у довкілля викидається 225 тис. т As (для порівняння: річне виробництво As в світі - 40 тис. т), 255 тис. т Ge (виробництво - 100 т), 153 тис. т кобальту (виробляється 1,3 тис. т). Внаслідок викидів підприємств металургії, хімічної, нафтопереробної та інших видів промисловості до атмосфери надходять величезні кількості різних оксидів, вуглеводнів, пилу, диму і багатьох інших шкідливих речовин (в т.ч. загальнотоксичної, мутагенної, канцерогенної та іншої дії).
Деякі забруднювачі техногенного генезису знаходяться у атмосфері в природних умовах і їх надходження збільшує лише фонові концентрації. До них відносяться CO2, NO2, SO2, CH4 та його гомологи, які надходять внаслідок вулканічних та біохімічних процесів. Інші (радіоактивні речовини, пестициди, численні синтезовані органічні речовини і т.д.) мають виключно антропогенне походження .
Ступінь забруднення атмосферного повітря міст у 15 разів вищий від сільської місцевості і у 150 разів вищий, ніж над океаном.
Основну роль у глобальному забрудненні біосфери відіграють тропосфера й стратосфера. Середня тривалість існування легких частинок забруднювачів в стратосфері складає 2 роки, на рівні тропопаузи - 4 місяці, у верхній тропосфері - 30 діб, в нижній тропосфері - 6-10 діб. Тривалість існування газів антропогенного генезису сягає 2-4 місяців. У першу чергу це відноситься до малоактивних летючих синтетичних речовин і інертних газів; в результаті чого в атмосфері нагромаджуються продукти викиду ядерних реакторів типу 85Kr з періодом піврозпаду 10,5 років.
У більшості випадків основна частина забруднюючих речовин що надходять до атмосфери, випадає на поверхню землі на порівняно невеликих відстанях. Так, концентрація неорганічного пилу на відстані 15 км від міста зменшується майже на порядок, концентрація Cl-, Na+, K+ зменшується у 1,5-2 рази. Радіус зони впливу джерел забруднення складає 2-3 км; у межах цієї зони вміст Cu, Zn, Pb, Sn у 3-5 разів перевершує фоновий, а у безпосередній близькості до джерела перевищує у 50-150 разів. Інтенсивність випадання бенз(а)пірену на різних відстанях від джерела емісії складає: до 18 кг/км2 на відстані менше ніж 1 км, від 0,001 до 5 кг/км2 - на відстані 10 км, близько 0,003 кг/км2 - на відстані 30 км. Дальність переносу забруднювачів залежить від трансформації їх у атмосфері. Наприклад, SO2, який надходить до атмосфери, зазнає ланцюжок перетворень: SO2 H2SO4 MeSO4 (Ме – метал). Ці три види сполучень сірки випадають на різних відстанях (зона впливу SO2 – до 40-50 км, зона впливу H2SO4 + MeSO4 – до 300 км, зона закислення опадів з рН <5 - до 2000 км). На дальність переносу забруднювачів у атмосфері впливає також і те, в розчинній або нерозчинній формі вони знаходяться. Більшою мірою з віддаленням від джерел викидів у опадах збільшується кількість розчинних форм домішок.
Умовно виділяються три градації дальності переносу забруднюючих речовин у атмосфері:
локальний - до 10 км;
мезомасштабний - 10-100 км;
дальній - більш 100 км від джерела викидів.
Концентрації основних ЗР істотно змінюються в залежності від метеорологічних умов та рельєфу місцевості.
Всі забруднюючі атмосфери у тій чи іншій мірі справляють негативний вплив на здоров'я людини. Шкідливі речовини негативно впливають на всі фiто- і зооценози. Так, деякі забруднювачі, проникаючи в рослинні тканини, порушують обмін речовин, структуру листя і пагонів. Найбільш небезпечні для рослин SO2, фторутримуючі сполуки і забруднюючі речовини смогів усіх типів. Рослини по-різному сприйнятливі до забруднення повітря (найбільш сприйнятливі - жито, пшениця, ячмінь, яблуня, береза, груша, сосна; більш стійкі - вишня, бузок, дуб тощо).