Почорнів, і очі запали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди.

«Камінному Хресті» А ще Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб до ніг. ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш докупи, то десіть раз йойкнеш! Очі замиготіли великим жалем, а лице задрожало, як чорна рілля під сонцем дрожить. Ну тут не так яскраво, але все одно..

26. Трагікомічність

Лесь Мартович показав зажерливість, лицемірство і нікчемність панів. Позитивними у нього виступають образи простих людей, які прагнули до знань і правди, які шукали шляхів до щасливого вільного життя. При цьому письменник гостро висміював селянський консерватизм та індивідуалізм, закликав бідноту до єднання і спільної боротьби проти «паннусів». Сатирик писав свої твори «не для слави, але для людей». Він мріяв про «новий світ», у якому господарем буде «порядний чоловік», «той, що працює, а не злодій і розбійник». Творчість Лесь Мартовича була скерована на витравлення з душі селянина (і не лише селянина) всього рабського, егоїстичного, низького і на утвердження в ній високих людських ідеалів.

Трагікомічність полягає в тому, що вимоливши в Стрибога допомоги, люди не те що не могли прийти до спільної думки, вони маючи перспективу отримати мало не все що завгодно не хотіли собі добра, а кожен з них прагнув, щоб в інших чи то корова здохла, чи ще щось на кшталт цього сталося. Навіть юний хлопець, якого під божок вважав не таким пропащим хотів мати право вбивати мух великою кувалдою, а значить міг вбити того, на кому сидить муха. І не захотівши покращити своє життя, а погіршити комусь як альтернативу вони вирішують просити божка 6 відер горілки, таким чином прийшовши до згоди. Вони не вирішують своїх проблем, а натомість нап’ються усі, а завтра почнеться все спочатку…

32. Інетрмеццо

Слово intermezzo означало в італійському театрі коротку музичну п'єсу, яку виконували в перерві між діями драматичної п'єси. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва - відпочинок серед полів, музика вітру й сонця.

Заголовок новели походить від назви невеликого музичного твору довільної будови, що виконується оркестром між окремими частинами опери. Коцюбинський переосмислив цей термін і вклав у нього інший зміст. Інтермеццо у Коцюбинського — це перерва, перепочинок, це час, коли герой набирається сил для нової праці й боротьби.

Навколишній світ змальовують так, щоб це допомагало краще зрозуміти, що робиться з людською душею). . У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів та полілогів, які пожвавлюють сюжет. Є царство природи, панування Божої краси, розкіш барв і велич рідної землі.

дія твору відбувається в душі ліричного героя — це і є однією з рис імпресіонізму. У Коцюбинського дійові особи — це не люди, а почуття, вірніше, символи суперечливих почуттів, які постійно ведуть боротьбу в душі героя.

Автор прагне показати не стільки зовнішній перебіг подій (втеча з міста, приїзд у село, мандрівка серед поля), скільки суперечливу душевну боротьбу за право і можливість повернення до людей. Чим більше герой переповнюється негативними емоціями і почуттями, тим чіткіше і виразніше простежується його зневага до людини, її проблем. І, навпаки, позитивні почуття наближають його до суспільства. Отже, дія твору відбувається в душі героя.

образи, які наповнюють душу позитивними емоціями: сонце, жайворонки, ниви, три білі вівчарки, зозуля, жайворонок; друга — почуття, які вно¬сять смуток, породжують нервовість, стрес: втома, людське горе, залізна рука міста. Образи твору символізують складну боротьбу в душі ліричного героя, допомагають зрозуміти, як поступово зникає роздвоєння його особистості, як повертаються до нього душевна рівновага, готовність до виконання свого громадянського обов'язку.

Написана вона ніби в монологічній манері, проте це не внутрішній монолог, це ряд картин, створених словом, що передають враження героя від навколиш­нього та водночас його внутрішні переживання.