13. Вальс Меланхолік як музична новела

Музика на всіх рівнях у творі

; твір, типологічно споріднений з твором іншого мистецтва, постає без ефективного втручання того іншого виду. До синтетичного витвору, навпаки, мають результативну причетність різні мистецтва, кожне залежно від форми синтезу.

Другий нарівні з підрядним зв’язком між мистецтвами критерій синтезу їх — свідоме проведення “реакції” на підготовчому етапі, коли митець задумує провести її. У нетрадиційних формах синтезу на такий свідомий намір проведення його вказують заголовок або підзаголовок твору, прямі свідчення чи натяки в автобіографії, в епістолярії митця.

- музичність асоціацій узагалі, що виявляється у невимушеному, органічному вживанні музичної лексики для характеристики людини, її рухів, душі, внутрішнього стану, емоцій, для символізації подій;

- композиторські задатки персонажів у творенні й виконанні мелодій;

- екзальтоване сприймання музики з боку героїв та її катарсисний вплив на них, а відтак проведення думки про її суспільну роль.

музики, що єдина з усіх мистецтв здатна адекватно передати почуття людини,

параметрами (назвою, композицією, стилістикою, образами, символами, характером і світоглядом- і себебаченням головної героїні

в музику життя О.Кобилянської, а не імітація Шопенового вальсу, найвагоміший доказ чого - те, що прототипом трьох героїнь новели була сама авторка, її складна душа.

своє внутрішнє життя і заодно передавши в них словами меланхолійну музику душі рідного народу, вона — не імітатор Шопена, а справжній творець, що підтверджує і новий піджанр фрагментарної прози, котрий вона створила, — акорди.

». Для героїні твору, Софії, музика – це все її життя, душа її «немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика. Вона вічно шукала гармонії»

Коли Софія грала, то завжди заглиблювалася в одну композицію, повторюючи її цілий вечір, а не твори різних композиторів, порівнюючи це з тим, «якби чоловік читав відразу кількох авторів, а читаючи не вглиблявся в жодного… Інакше грання безхарактерне. Раз – що без душі композитора, а другий раз – що без душі грача…»

]. Музика в цьому творі має велике психологічне навантаження. З порваною струною обривається і життя Софії: «Не можу позбутися думки, що музика позбавила її життя… Одною-однісінькою, тоненькою струною вбила її!...»[

20. Особливості описів у новелах Стефаника

Кожна новела Стефаника — то трагедія якоїсь людини . Уникаючи докладних описів, письменник добирає такі деталі, за допомогою яких проникає до найглибших глибин людської душі. Він акцентує увагу на очах. Як і в екстер’єрі «Синьої книжечки», цитую : Лиш поступив-єм си, а. вікна в плач. Заплакали, як маленькі діти. Ліс їм наповідає, а вони сльозу за сльозов просікають. Заплакала за мнов хата. Як дитина за ма-мов — так заплакала.

Так і в «Катрусі», цитую: Сині нігті були як її сині очі, і здавалося, що по лиці вандрує багато синіх очей, дивних, блискучих. Всіма тими очима Катруся гляділа на маму і потакувала на її жалібну мову.

«Новині» Бог знає, як ті дрібонькі кісточки держалися вкупі? Лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір'я. Та й тепер, як вони їли сухий хліб, то здавалося, що кістки в лиці потріскають.