- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно –економічний університет
- •«Фізичні та хімічні властивості маргарину та методи його дослідження»
- •1. Огляд літератури
- •1.1. Асортимент маргаринів
- •1.2 Основні принципи складання рецептури
- •1.3. Методи виробництва
- •1.4 Процеси структуроутворення у виробництві м'яких маргаринів
- •2.2. Методи дослідження
- •2. Хімічні властивості та методи дослідження маргарину
- •2.1. Хімічний склад та хімічні властивості маргарину
- •Хімічні показники та енергетична цінність нових бутербродних маргаринів
- •3. Фізичні властивості та методи дслідження маргарину
- •3.1. Фізичні властивості маргарину
- •3.2. Методи дослідження
- •Висновки
- •Список використаних джерел
1. Огляд літератури
1.1. Асортимент маргаринів
З того часу, як маргарин вперше з’явився на ринку як продукт, що замінює вершкове масло, минуло більше 125 років. Маргарин – це один з основних продуктів харчування, що виробляється у промислових умовах. Цей продукт став «зародковою клітиною» відомих сьогодні великих компаній – виробників харчових продуктів.
Перший маргарин був одержан шляхом емульгування низько плавкої фракції топленого яловичого жиру з молоком у присутності сичужної витяжки коров’ячого шлунку, яка відіграла роль емульгатора та ферментативної добавки.
Емульсію охолоджували у льодяній воді, віджимали з продукту зайву вологу. Одержаний таким чином продукт мав на зрізі перламутровий блиск, що й зумовило його назву.
Так як попит на маргарини так швидко зростав, що в Європі не стало достатньої кількості сировини. Великі кількості олеомаргарину і свинячого жиру імпортувались із США. Тільки після того, як було опрацьовано процес твердіння жира шляхом гідрогенізації, в якості початкової сировини можна було використовувати рослинні олії.
Використання гідрогенізації розкрило потужний потенціал для використання традиційних олій, а також тропічних і субтропічних рослинних олій і масел для виробництва маргарину.
Після 1950 року, як метод твердіння, почали використовувати переетерифікацію.
Шляхом переетерифікації природних або гідрованих рослинних олій з тваринними жирами одержують спеціальні пластичні жири, які є ідеальною сировиною для виробництва маргарину. Сьогодні делікатесний маргарин виготовляють виключно з натуральних і модифікованих (шляхом гідрогенізації, пере етерифікації та ін.) жирів.
Прості і більш дешеві сорти (столовий і кулінарний маргарин) можуть містити гідровані жири морських тварин і риб, а також яловичий жир.
Таким чином, якщо не враховувати назву, сьогоденні сорти маргарину мають мало чого спільного з продуктом, на який 15 липня 1869 року було зроблено заявку на патент.[1]
На сьогодні чисельність жирових продуктів різноманітного складу викликала необхідність їхньої систематизації, по-перше, для кращої орієнтації споживачів у виборі жирових продуктів, і, по-друге, з метою використання у законодавстві. Молочна (ASSILEC) та маргаринова (IMACE) Федерації ЕС запропонували стандарт Спільного ринку щодо номенклатури продуктів типу спредів, які містять 20-95% жиру. Названі продукти поділили на 3 класи:
Продукти на основі молочного жиру;
Продукти, які не містять молочного жиру (вони не повинні містити більше ніж 3% молочного жиру від загального вмісту жиру);
Жирові суміші тваринних і рослинних жирів, які можуть містити від 15 до 80% жиру.[2]
Класифікація жирових продуктів в Україні поки що законодавчо не закріплена.
У вітчизняній практиці до недавнього часу в промисловому масштабі виробляли досить обмежений спектр м’яких маргаринів з вмістом жирової фази від 60 до 82%: «Сонечко» (82,25% жирів), «Столичний» (60%), «Масло до сніданку» та «Масло до кави» (72%), «Здоров’я» (82%), «Десертний» (60%).
Освоєння сучасних ліній з виробництва м’яких маргаринів дозволило розширити асортимент маргаринової продукції.
М’які маргарини швидко знайшли свого споживача, тому їх виробництво набуло прискореного розвитку.
М’які маргарини в Україні виробляють ЗАТ «Київський маргзавод», ЗАТ «Марг-Вест» (м. Донецьк), СП «Геліос-Вальтер Рау» (м. Ужгород), АТЗТ «Львівський ЖК», ЗАТ «Одеський ОЖК», ЗАТ «Харківський ЖК».
Для забезпечення стійкого попиту населення на м’який маргарин необхідно створити постійний асортимент з певного числа видів, які б мали оригінальні смакові характеристики, функціональні властивості та чітке призначення – столове, кондитерське, кулінарне чи бутербродне.[3]
