23. Витрати виробництва в довгостроковому періоді

Оскільки в тривалому періоді всі фактори виробництва є змінними за визначенням, то розрізняють лише три види довгострокових витрат, а саме: сукупні, середні та граничні. Довгострокові сукупні витрати (Long Run Total Costs, LRTC) — це економічно необхідні витрати для виробництва визначеного обсягу продукції Q у довгостроковому періоді. Довгострокові середні витрати (Long Run Average Total Costs, LRATC) — це довгострокові сукупні витрати в розрахунку на одиницю випуску: LRATC(Q)=LRTC(Q)/Q

Довгострокові граничні витрати (Long Run Marginal Total Costs, LRMC) — це приріст довгострокових сукупних витрат за збільшення випуску ще на одну додаткову одиницю: LRMC(Q)=∆LRTC(Q)/∆Q Аналізуючи довгострокові витрати, вважатимемо, як і у випадку короткострокового періоду, що ціни на економічні ресурси залишаються незмінними. Крива LRTC завжди проходить через початок координат, оскільки постійних ресурсів, за визначенням немає. Якщо підприємство вирішить не виготовляти продукцію, то немає необхідності оплачувати будь-які витрати.

За аналогією з короткостроковим періодом довгострокові граничні витрати графічно визначаються через тангенс кута нахилу дотичної до кривої сукупних витрат у точці, що відповідає визначеному обсягу випуску.

Звернемося до рис. 7.1, видно, що нахил цієї кривої зменшується до обсягу випуску Q1, потім збільшується (точка А є точкою перегину кривої LRTC). Це означає, що мінімум LRМC має місце за обсягу випуску Q1, з подальшим збільшенням випуску граничні витрати зростають. Довгострокові середні витрати LRАTC(Q) визначаються графічно тангенсом кута нахилу променя, проведеного з початку координат до кривої довгострокових сукупних витрат у точці, що відповідає тому або іншому обсягу випуску. На рис. 7.1, а проведено промені ОАС і ОВ. Проведемо подумки множину променів до кожної точки лінії LRTC(Q). Промінь ОВ має нахил менший, ніж будь-який інший промінь. Це означає, що за обсягу випуску Q2 довгострокові середні витрати досягають мінімуму й дорівнюють довгостроковим граничним витратам (LRАTCmin = LRМC), оскільки в точці В промінь і дотична до лінії LRTC збігаються. І знову, як і в короткостроковому періоді, зберігаються співвідношення середніх і граничних витрат: LRАTC знижуються, коли лінія LRМTC розміщена нижче лінії LRАTC, і збільшуються, коли крива LRМTC розміщена вище лінії LRАTC.

Взаємозв’язки між кривими короткострокових і довгострокових сукупних витрат. Звернемося до ізокостно-ізоквантної діаграми, наведеної на рис. 7.2, а.

24. 25. Лінія постійних витрат – ізокоста. Визначення кутового коефіцієнта ізокости.

Допустимо, що для виробництва продукції використовуються ресурси К і L, ціна, яких відповідно r i w.

Витрати підприємства на випуск певної кількості продукції Q будуть дорівнювати: ТС = PK • К + P • L, де ТС - загальні витрати виробництва; РK, P_L - відповідна ціна капіталу; лінія, яка відображає зв'язок витрат праці і капіталу при постійних загальних витратах (ТС = const), називається ізокостою (рис. 8.5):

K

ТС

L

Рис. 8.5. Ізокоста.

Якщо фірма розраховує своє виробництво з витратами ТС, то вона повинна обрати такий варіант комбінацій ресурсів К і L, щоб виконувалася рівність

або

Це означає, що виробник досягає максимально можли­вого випуску продукції за даних витрат ТС.

Кут нахилу із окости дорівнює співвідношенню цін на виробничі фактори tg =

Ізокоста має відємний нахил, що пояснюється наступним:

1. при зменш. затрат одного виробничого фактора, затрати іншого збільшуються і навпаки;

2. Рl>0, Рк>0, тому вони не можеть впливати на «-» перед дробом, цим і визначається відємний нахил із окости.