- •60 Історичне значення обєднання укр..Земель у складі урср
- •Голод 1946 – 1947. Причини голодомору
- •62. Наслідки 2 Св. Війні для України
- •63.Урср- співзасновниця оон
- •Операція вісла!
- •66. Відбудова народного господарства України в перше повоєнне десятиріччя
- •67.Адміністративно-територіальні зміни
- •71.Основні тенденції суспільно-політичного життя в Україні після смерті Сталіна.
- •72.Входження Кримської області до складу Укр. В 70-80-х роках 20 ст.
71.Основні тенденції суспільно-політичного життя в Україні після смерті Сталіна.
Після смерті Сталіна в березні 1953 році країна отримала в спадщину страшний спомин про криваві репресії , мільйони загублених і скалічених людських душ і разом з цим – жорстоку тоталітарну систему. Зрозуміло ,що смерть «Вождя усіх часів і народів» не означала загибелі ,ні сталінізму, ні тоталітаризму, котрі за довгі роки свого існування глибоко укоренилися у свідомість людей. Але перші кроки на шляху десталінізації Україи стали відчутними досить швидко – відразу після фактичного визнаня в березні 1953р. М .Хрущова першим секретарем ЦК КПРС і його офіційного обрання на цю посаду у вересні 1953р. З його приходом до влади починаються суттєві кадрові перестановки і зміни керівництва на місцях. Після смерті И. Сталіна у 1953р. почався частковій відхід від сталінізму.Однак він не змінив тоталітарної суті спільного ладу в СРСР.Критика на адресу Сталіна була не послідовною.РазомРазом з тим у керівництва партії визрівало розуміння того ,що без певної демократизації суспільного життя неможливе оновлення країни, її економічний розвиток, підтримання високого рівня воєної могутності. Три десятиліття після смерті Сталіна в історії україни можна умовно поділити на 2 періоди – час «відлиги»М.Хрущова (друга половина 50-х р –початок 60-х р) і час політичної та ідеологічної реакції часів Л.Брежнєва.Критика культу особи відкрила можливість оновлення і лібералізації суспільства. Цей процес був складним і суперечливим , але в цілому сприяв громадському пробудженю , національному відродженю в Укр. Серед різних категорій населення зріз інтерес до української мови і культури до історії свого народу. Зявилися нові періодичні видання , зокрема журнали «прапор», «Рядянське літературознавство».У цей час були створені такі наукові центри як Академія будівництва і архітектури.Українстка сільськогосподарська академія наук,а також нові творчі спілки – спілка журналістів України (1957)та спілка працівників кінематографії України(1958).Почалося видання «Українського історичного журналу» та першої «Української радянської інцеклопедії» . Більша увага стала приділятися розвитку літературознавства і мовознавства, що знайшло відображення у видані багатотомних праць з історії укр..літ. та літературної мови,»Антології української поезії « та ін.. Критика культу особи поклала край в мистецтві УРСР. З музеїв , виставок , галерей вилучалися числені полотна і скульптури , присвячені «Вождю всіх народів».
72.Входження Кримської області до складу Укр. В 70-80-х роках 20 ст.
Поважаючи волю населення Кримської області, висловлену з референдумі, Верховна Рада УРСР ухвалила в лютому-1991 року постанову про відновлення Кримської АРСР (після 24 серпня 1991 року — Автономної Республіки Крим. АРК). У травні 1992 року Верховна Рада РФ зробила офіційну заяву про те, що акти передачі Кримської області Україні не мають юридичної сили з моменту їх прийняття. За «доброзичливими» порадами і Москви Верховна Рада АРК 5 травня нинішнього року ухвалила Акт проголошення державної самостійності. Була прийнята конституція АРК, ключові положення якої суперечили Основному Закону України. На зустрічах у червні й вересні 1992 року Л.Кравчук і Б.Єльцин досягли домовленості про встановлення подвійного контролю вад Чорноморським флотом на п'ятирічний період. Домовленість не розв'язала проблеми, але зменшила напруженість між двома країнами Відповідно й кримські полі тики почали поводитися стриманіше. У вересні 1992 року Верховна Рада АРК привела відповідність з Конституцією України конфліктні статті Конституції Криму. Російських законодавців продовжувала турбувати кримська проблема, хоча в Україні Крим не розглядався як об'єкт українсько-російських відносин . З'їзд народних депутатів РФ у грудні 1992 року доручив Верховній Раді розглянути питання про статус Севастополя. Севастополь з 1948 року мав статус міста республіканського підпорядкування. До 1954 року Кримська область і Севастополь підпорядковувалися Москві як столиці Російської Федерації. При передачі Криму зі складу Росії у склад України окремих рішень по Севастополю не приймалося. На цьому спробувала зіграти