16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.

   Богданом Хмельницьким була створена Генеральна військова канцелярія, вона здійснювала управління адміністрацією,військом,судом і фінансами.Безпосередньо нею керував ген.писар.До складу входила вся ген.старшина крім ген.судді.Серед службовців були: підписарі,протоколісти,реєстратори,копіїсти,товмачі,повитчики, вони займались документацією. На посади канцеляристів брали людей з Києво -Могилянської академії. Складався ген. Архів,яким завідував ген.підскарбій.Є такі основні групи документів:1універсали, подорожні листи,рапорти,2ревізії, реєстри,відомості,3позови,розшуки,слідство,4доношення,чолобитні,5 журнали вхідних і вихідних паперів.За походженням:канцелярські чернетки,пепери полкових і сотенних канцелярій(вони оригінальні і завірені), папери приватних осіб. Наприклад папери які надходили від приватних осіб не були строго регламентовані, звернення,суть справи,прохання,запевнення,підпис. Така різноманітність зумовлена специфікою.З міст які мали магдебурзьке право документи писались в магістратурі і так називались,з інших міст вони йшли до полкової канцелярії,а вже потім надходили у вигляді рапортів.Інколи магістратура і полкова канц.. відправляли спільний рапорт. Формуляр залежав від походження ,змісту та призначення.Якщо документ надсилався приватній особі чи підпорядкованому органі влади то він мав такий вигляд-1вказівка звідки походив документ,2адресат,3причина появи документу,4зміст правового характеру,5місце і час видачі,завірення.Від підпорядкованих органів формуляр мав такий вигляд-адресат,зміст,місце,час,підписи і печатки.Отже, Генеральна військова кансел. відповідала за всю дипломатику Гетьманщини і була великим кладовищем архівів,документів, які вона приймала та видавала.

17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.

   В Україні найбільш виразної та сталої форми набули з часу проголошення гетьманом Б.Хмельницького (поч. 1648). Г.у.(гетьманські універсали) мали вступну частину(протокол, де зазначалися автор з повним титулом та кому адресовано документ), конкретне розпорядження, а також підпис гетьмана. В Україні Г.у. фактично регулювали всі сторони суспільного життя, зокрема стосунки гетьмана з ген. старшинами , кер-во Гетьманщиною, призначення на посади в нац. адміністрації, орг-цію військ. справи тощо. На підставі їхнього аналізу можна простежити історію розвитку земельної власності та володіння, з’ясувати питання, пов’язані з поступовим закріпаченням селянства й загостренням соціальних протиріч. Г.у. дають уявлення про те, як їх автор розумів сучасний йому устрій д-ви, що хотів удосконалити, а що залишити незмінним. У них певною мірою відбита реакція представників різних верств сусп-ва на дії гетьмана за тих чи ін. обставин, напр., у стосунках з рос. царями й польс. сенаторами, польс. королями та ін. Не тільки зміст, а й форма звертання, мова, вирази в Г.у. характеризують статус  гетьмана, його сусп.-політ. уподобання, естетико-моральні смаки, рівень к-ри. Подекуди з документів видно й причини прийняття того чи ін. рішення. Значною мірою саме через Г.у. практично здійснювалося вище кер-во державою.