- •22)Методи стимулювання діяльності і поведінки,їх характеристика.
- •23) Проблема колективу в працях а.Макаренка та в.Сухомлинського.
- •25)Динаміка і стадії розвитку колективу. Система перспективних ліній. Традиції колективу.
- •26) Поняття про науковий світогляд, його основні риси, шляхи формування.
- •27)Розумове виховання. Його завдання і зміст. Знання, уміння та навички основа розумового виховання.
- •28)Етика як основа морального виховання. Завдання, зміст і форми морального виховання в школі.
- •29)Роль статевого виховання в моральному вихованні особистості.
- •30).Система трудового виховання в школі. Основні види трудової діяльності учнів. Профорієнтація в школі, її характеристика
- •31)Економічне виховання учнів, його роль у підготовці школярів до трудової діяльності. Форми економічного виховання в школі
- •32)Естетика як основа естетичного виховання в школі. Його джерела і завдання. Позакласна робота з естетичного виховання.
- •33)Зміст і форми фізичного виховання учнів у школі.
- •34)Завдання, зміст і форми правового виховання в школі.
- •35)Завдання, зміст і форми екологічного виховання учнівської молоді.
- •37)Планування й облік виховної діяльності класного керівника.
- •38) Зміст і форми позакласної виховної роботи з учнями. Основні принципи позакласної та позашкільної роботи.
- •39)Зміст і форми позашкільної виховної роботи з учнями. Типи закладів позашкільної роботи.
- •40)Спільна виховна робота школи, сім'ї та громадськості в світлі Концепції національного виховання.
- •44)Поняття про процес навчання, його двобічний характер.
- •46)Характеристика структури процесу засвоєння знань.
- •56)Науковість, свідомість й активність учнів у навчанні, наочність як важливі принципи навчання.
- •63)Історичні організаційні форми навчання та їх трансформація .
- •71) Індивідуальні і групові консультації як форми розвитку учнівських навчальних можливостей, попередження і подолання неуспішності.
- •81)Планування роботи школи. Види планів у школі.
- •82). Концепція національного виховання та її значення в організації і проведенні виховної роботи з учнівською молоддю.
- •83)Основні принципи побудови освіти в Україні.
- •84)Структура системи освіти в Україні.
- •85)Національна доктрина розвитку освіти в Україні" , її основні положення.
- •86)Гуманітаризація і гуманізація педагогічного процесу в школі.
- •87).Шляхи підвищення ролі виховання в розвитку і формуванні особистості в світлі Концепції національного виховання.
- •88)Удосконалення спільної виховної роботи школи, сім'ї та громадськості у відповідності Концепції національного виховання.
40)Спільна виховна робота школи, сім'ї та громадськості в світлі Концепції національного виховання.
Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи — єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.Для успішного виховання підростаючого покоління важливо, щоб його оточувала атмосфера поваги до моральних норм поведінки, щоб діти бачили нетерпиме ставлення до порушників цих норм. Цього досягають за умови, що у виховному процесі в школі, крім педагогів, беруть участь батьки, громадські організації, правоохоронні органи та інші державні установи.Значну допомогу у вихованні школярів і в роботі з батьками надають батьківські комітети.
41)Цілісний педагогічний процес, його основні компоненти. З метою наукового аналізу і характеристики педагогічного процесу ми говоримо про цей процес взагалі. Насправді ж педагог має справу з процесом навчання, багатьма виховними процесами (моральне виховання, трудового, екологічного тощо), процесами розвитку індивідуальних особливостей учнів (здібностей, нахилів, інтересів тощо). Наприклад, розвиток пізнавальних, трудових, евристичних, винахідницьких та інших здібностей школярів, який вже багато років на спеціалізованих уроках творчості й в позакласній роботі успішно здійснює відомий педагог-новатор із підмосковного Реутова І. П. Волков. Педагогічний процес є не механічним поєднанням цих процесів, а новим якісним утворенням, у якому всі складові процеси підпорядковуються єдиній меті. Складна діалектика відносин у середині педагогічного процесу полягає у наявності загального і збереженні специфічного. Отже, всі складові педагогічного процесу завдяки взаємозв'язкам створюють нове якісне утворення, для якого характерна цілісність. Саме цілісність педагогічного процесу забезпечує умови для реалізації головної мети освіти - повноцінного всебічного і гармонійного розвитку особистості. Компонентами системи, в якій здійснюється педагогічний процес, є: педагоги, вихованці, умови виховання. Сам педагогічний процес характеризується метою, завданнями, змістом, методами, формами взаємодії педагогів і вихованців, а також досягнутими при цьому результатами. Оскільки ці компоненти педагогічного процесу матеріалізуються шляхом активної взаємодії найважливіших учасників педагогічного процесу - учнів і педагогів в певних конкретних умовах, – то виділяють ще такі компоненти педагогічного процесу, що цементують систему, як цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний. Цільовий компонент містить у собі всю різноманітність мети і завдань педагогічної діяльності: від генеральної мети - формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості - до конкретних завдань формування окремих якостей чи їх елементів. Змістовий компонент відображає сутність того, що реалізується в процесі досягнення як загальної мети, так і кожного завдання зокрема. Діяльнісний компонент передбачає взаємодію педагогів і вихованців, їх співробітництво, організацію й управління процесом, маючи на увазі підсумковий результат. В науково-педагогічній літературі цей компонент називають ще організаційним або організаційно-управлінським. Результативний компонент процесу відображає ефективність його функціонування, характеризує досягнуті здобутки у відповідності з визначеною метою і завданнями.
42)Поняття про дидактику.ЇЇ виникнення та розвиток. Дидактика – це складова частина педагогіки, що займається питаннями теорії та практики освіти і навчання. Термін «дидактика» грецького походження, що означає – навчаючий,повчаючий. Дидактика займається проблемами розкриття закономірностей засвоєння знань, оволодіння вміннями та навичками; визначенням обсягу та структури змісту освіти;удосконаленням принципів методів та форм навчання%проблемами посилення виховного впливу процесу навчання на учнів. Дидактика – це теорія і практика освіти і навчання. Вважається, що першим почав використовувати цей термін німецький педагог Вольфганг Ратке (1571 —1635), який тлумачив дидактику як наукову дисципліну, що досліджує теоретичні та методичні засади навчання. Статус науки дидактика отримала завдяки працям чеського педагога Я.-А. Коменського, який у книзі “Велика дидактика” (1632) виклав основні принципи навчання і форми його організації. Він автор існуючої класно-урочної системи, поділу учнів на класи, навчального часу — на навчальні роки, чверті з канікулами між ними, щоденних занять — на 45-хвилинні уроки і 10—20-хвилинні перерви. Ним були започатковані предметна система викладання за певними програмами і підручниками, екзамени наприкінці року.У розвиток дидактики вагомий внесок зробили французькі просвітники-педагоги XVIII ст. Клод-Андріан Гельвецій (1715—1771), Дені Дідро (1713—1784), Жан-Антуан Кондорсе (1743—1794), Жан-Жак Руссо (1712— 1778) та ін. Вони закликали враховувати вікові особливості учнів у навчальному процесі, виступали за активізацію методів навчання, опиралися на досвід та спостереження за учнями, перебудову школи, демократизацію освіти в інтересах народу. Видатним дидактиком-практиком XX ст. був вітчизняний педагог Василь Сухомлинський (1918—1970), який розвинув ідею розумового виховання дитини під час навчання та практичної діяльності у педагогічній справі. У 50—80-х роках XX ст. розробці теоретичних питань дидактики приділяли увагу багато вітчизняних та зарубіжних учених-педагогів, а також психологів.
43)Основні категорії дидактики, їх характеристика. Принципи навчання – основні положення,на яких ґрунтується теорія і практика освіти і навчання. Методи навчання – шляхи або способи досягання навчальної мети. Форма навчання – побудова вчителем навчальних занять (урок,лекція,практичне семінарське заняття,лабораторне заняття). Зміст освіти – Чітка система знань,якими повинні оволодіти учні у процесі навчання.