31)Зловживання владою або службовим становищем. Хабарництво.

Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охороню-вапим законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, — об'єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем (далі — службове зловживання) виявляється у діянні (дії чи бездіяльності), яке: 1) вчиняється з використанням влади або службового становища; 2) здійснюється у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків; 3) суперечить інтересам служби; 4) заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; 5) знаходиться у причинному зв'язку із зазначеними наслідками. Суб'єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною чи змішаною формою вини.

Хабарництво — одержання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигід протизаконним порядком. Бюрократичні системи особливо податливі на хабарі. Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища . .Об'єктивна сторона одержання хабара характеризується декількома обов'язковими ознаками та являє собою прийняття службовою особою від іншої особи (осіб) предмета хабара: а) в будь-якому вигляді; б) за виконання чи невиконання якої-небудь дії; в) з використанням наданої їй влади чи службового становища; г) в інтересах хабародавця або третьої особи. Об'єктивна сторона злочину, вичерпується самим фактом одержання хабара. Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується тільки прямим умислом та наявністю корисливого мотиву. Суб'єктом одержання хабара може бути тільки службова особа.

32) Поняття і завдання кримінального процесу. Стадії кримінального процесу.

Кримінальний процес - це врегульована законом діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також інших осіб, спрямована на швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних; встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, захист суспільства і громадян від злочинних зазіхань, здійснення правосуддя. Завдання. 1) Охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що приймають участь у кримінальному судочинстві. В ході кримінального процесу захищаються права і законні інтереси громадян і юридичних осіб, яким була заподіяна певна шкода.2) Швидке і повне розкриття злочинів. 3) Викриття винних. 4) Забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожна особа, що скоїла злочин, була притягнута до відповідальності і жоден невинуватий не був покараний. Стадії кримінального процесу-це порівняно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб'єктів і процесуальних засобів діяльності, а також підсумковими рішеннями. 1) порушення кримінальної справи;2) досудове розслідування(форми-дізнання та досудове слідство);3) попередній розгляд справи суддею;4) судовий розгляд(частини (етапи) - підготовча частина, судове слідство, судові дебати, останнє слово підсудного, постановлення і проголошення вироку);5) апеляційне провадження;6) касаційне провадження;7) виконання вироку, ухвали і постанови суду;

8) перегляд судових рішень в порядку виключного провадження. Порушення кримінальної справи - це початкова стадія кримінального.

33)Поняття, значення і система принципів крим. Процесу. Процесуальна форма, поняття і значення.

Принципи кримінального процесу - це основні правові вимоги, що визначають зміст і форму кримінального процесу в цілому, його стадій і інститутів, недотримання яких призводить до несприятливих наслідків у вигляді скасування прийнятих по справі рішень. відступають, а їх порушення веде до скасування вироку та інших прийнятих за таких умов рішень у справі.

Значення принципів • є першоджерелом і становлять основу окремих інститутів кримінально-процесуального права; • являють собою суттєві гарантії правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, законних інтересів фізичних і юридичних осіб; • синхронізують всю систему процесуальних норм і забезпечують узгодженість кримінально - процесуальних інститутів та єдність процесуальної форми; Принципи ; Принцип законності в кримінальному процес, і

Принцип недоторканості особи, охорона її честі і гідності,,Принцип таємності листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень

Принцип недоторканості житла, охорони особистого життя громадян

Принцип здійснення правосуддя тільки судом ,Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону ,Принцип здійснення правосуддя в кримінальних справах на засадах рівності громадян перед законом і судом ,,Принцип національної мови судочинства ,Принцип гласності судового процесу ,Принцип презумпції невинності ,Принцип всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи,Принцип змагальності сторін та свобода в наданні ними свої доказів і у доведенні перед судом їх переконливості , Принцип участі представників громадських організацій і трудових колективів у кримінальному судочинстві, Процесуальна форма — це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнення мети кримінального процесу.

Значення процесуальної форми • визначає стабільну та юридично доцільну процедуру судочинства; • оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;

• надає правове поле для встановлення єдиної для всіх законності; • створює систему необхідних гарантій встановлення істини,захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості;..

34)Підслідність кримінальних справ, поняття, види, характеристика.

Підслідність кримінальних справ — це сукупність встановлених законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання певного органу досудового розслідування. Види. - предметна (родова) підслідність, яка визначається категорією (предметом, родом) злочину. Вона залежить від ступеня і характеру суспільної небезпеки злочину, а також від особливостей його об'єкта, персональна або спеціальна — обумовлюється особливостями суб'єкта злочину, тобто пов'язана з особистістю підозрюваної чи обвинуваченої особи, її посадовим чи службовим становищем, особливим правовим статусом у державі (приклад: усі справи про злочини, вчинені неповнолітніми, за винятком справ, що належать до виключної компетенції слідчих прокуратури, розслідуються слідчими органів внутрішніх справ, альтернативна — у справах про злочини, , досудове слідство провадиться тим органом, який виявив даний злочин і порушив кримінальну справу., універсальна підслідність — це такий виняток з предметної підслідності, коли родова ознака (кваліфікація злочину) взагалі не має значення. Універсальна підслідність виникає в одному випадку — коли прокурор приймає кримінальну справу до свого провадження незалежно від кваліфікації злочину, за зв'язком справ — застосовується тоді, коли розслідування однієї справи пов'язане з розслідуванням іншої (наприклад: якщо під час розслідування справ будуть встановлені злочини ,досудове слідство провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься злочин, у зв'язку з яким порушено дану справу, територіальна підслідність — визначає, слідчий якого саме адміністративного району (області) повинен розслідувати дану кримінальну справу. Згідно із ст. 116 КПК досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Якщо злочин було розпочато в одному місці, а закінчено в другому, то кримінальна справа розслідується за місцем закінчення злочину.

35)Субєкти кримінально процесуальної діяльності, поняття та класифікація.

Суб`єкти кримінально-процесуальної діяльності - це всі державні органи, службові та приватні особи, які ведуть кримінальний процес або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов`язки. Для визначення особи суб`єктом кримінально-процесуальної діяльності необхідно, щоб однією із сторін правовідношення були орган влади або службова особа, яка веде процес.

Суб`єкти кримінально-процесуальної діяльності розрізняються за своїм процесуальним становищем, роллю в процесі, виконують різні кримінально-процесуальні функції та завдання, переслідують неоднакову мету, вступають між собою у різні правовідносини. Класифікація.

1) Державні органи та службові особи, які ведуть кримінальний процес і залучають до його сфери всіх інших суб`єктів кримінально-процесуальної діяльності (суд, суддя, прокурор, слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання). 2) Особи, які захищають свої або представлені інтереси у кримінальному процесі. Вони можуть здійснювати функцію приватного обвинувачення або функцію захисту від підозри, обвинувачення і захисту інших законних інтересів: потерпілий, цивільний позивач та їх представники; підозрюваний; особа, щодо якої вирішується питання про відмову у порушенні або про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин; цивільний відповідач і його представник 3) Представники громадських організацій і трудових колективів: громадський обвинувач і громадський захисник, а також всі інші представники громадськості, спеціально уповноважені для участі у судовому розгляді справи; представники органів, які відають виконанням покарання.

4) Особи, які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі: заявник про злочин; особа, яка дає пояснення органу дізнання, слідчому, прокурору, судді; свідок; експерт, керівник експертної установи; спеціаліст; перекладач; особа, яка розуміє знаки німого або глухого; поняті; поручителі; заставодавці; педагог; лікар; батьки, обшукуваний; освідуваний; понятті, поручителі, секретар судового засідання.

36) Поняття доказів та їх джерела. Їх класифікація. Предмет доказування в кримінальній справі.

докази — це фактичні дані що відповідають вимогам належності до справи, допустимості і достовірності, а також достатності, Джерела доказів показання свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;— висновок експерта, речові докази;— протоколи слідчих та судових дій;— протоколи відповідних додатків, що складені уповноваженими органами за 1) за способом (механізмом) формування:- особистісні (особисті) докази-походять від осіб (фактичні дані, що містяться в показаннях свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновку експерта та ін - предметні (речові) докази - це матеріальні об'єкти, що мають властивості, які відображають обставини події як сліди впливу, зміни, походження тощо. Інформація, що міститься в матеріальних об'єктах, передається не в мовній формі, а через безпосереднє сприйняття ознак предмета; 2) за характером формування джерела доказу:- первинні докази - це докази, отримані з першоджерела, „з перших рук", які сформувалися, виникли безпосередньо внаслідок події (фактичні дані, що містяться в показаннях свідка-очевидця, оригінал документа та ін.);

- похідні докази - це докази, отримані з проміжних джерел, „з інших рук", які сформувалися, виникли не безпосередньо внаслідок події та мають опосередкований зв'язок з нею (фактичні дані, що містяться в показаннях свідка, які стали йому відомі від іншої особи, копія документа

3) за відношенням до тези (предмета) обвинувачення: - обвинувальні докази - це докази, що встановлюють подію злочину та винуватість обвинуваченого в його вчиненні, а також обставини, які обтяжують його вину; - виправдувальні - це докази, що встановлюють відсутність події злочину чи складу злочину, невинуватість певної особи, а також обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого (алібі); 4) за відношенням до обставини, що підлягає доказуванню:

- прямі докази-це докази, що прямо, безпосередньо вказують на наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі; безпосередньо встановлюють або заперечують наявність події злочину і вчинення його обвинуваченим, - непрямі (побічні) докази-це докази, що встановлюють лише проміжні факти, тільки їх сукупність є підставою для висновку про наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню в справі. Предмет доказування - це сукупність передбачених кримінально - процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожній кримінальній справі та які мають правове значення для її правильного вирішення. 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) ;

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують його особу; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров‘я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст.64); 5 ) причини та умови, які сприяли вчиненню злочину (ст.23). в межах предмета доказування повинна встановлюватися наявність або відсутність - обставин, які виключають злочинність і караність діяння; - обставин, що можуть потягнути звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

37)Поняття та види підсудності кримінальних справ.

Підсудність кримінальної справи — це сукупність юридичних ознак (властивостей) справи, на підставі яких кримінально - процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа. Види підсудності. 1) родова (предметна);

2) спеціальна; 3) персональна; 4) територіальна (місцева); т5) за зв‘язком справ. 6) альтернативна Родова (предметна) підсудність – це підсудність, за правилами якої розмежовується компетенція судових органів і визначається , який саме суд розглядатиме справу як суд першої інстанції залежно від характеру злочину і його кваліфікації. Родова підсудність визначається прямою вказівкою закону про віднесення певних категорій кримінальних справ до розгляду і вирішення їх судом окремої ланки. Спеціальна підсудність визначається особливостями суб‘єкта злочину, іноді і місця вчинення злочину. Стосується злочинів, вчинених військовослужбовцями, працівниками особливо режимних об‘єктів, суддями та народними депутатами. Це підсудність міжобласного суду і військових судів. Територіальна (місцева) підсудність визначається місцем скоєння злочину, за загальним правилом справа розглядається в тому суді, в районі якого вчинено злочин, якщо місце встановити не можливо - в районі закінчення попереднього розслідування в даній справі. Підсудність за зв'язком справ - це підсудність, яка визначається виходячи з положення закону про те, що доцільно об’єднання в одному провадженні кримінальних справ з обвинуваченням кількох осіб – співучасників учинення одного чи кількох злочинів або з обвинуваченням однієї особи у вчиненні декількох. Альтернативна підсудність означає, що судовий розгляд справи проводиться томографом, на території якого було порушено кримінальну справу, або закінчено розслідування, або якому доручено розглядати справу вищим судом.

38)Приводи і підстави для порушення кримінальної справи. Підстави та порядок відмови в порушенні кримінальної справи.

Привід до порушення кримінальної справи — це передбачене законом джерело інформації, з якого орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя дізнаються про вчинений злочин або такий, що вчиняється чи готується; іншими словами — це джерело відомостей про злочин. Приводами до порушення кримінальної справи є .1. заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2. повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;3 явка з повинною; 4.повідомлення, опубліковані в пресі; 5. безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Підстава для порушення кримінальної справи — достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину . обставин: а) достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, можуть міститися як у самому приводі до порушення кримінальної справи (наприклад, у рапорті оперативного співробітника про отримані в процесі оперативно-розшукової діяльності результати; у заявах, повідомленнях), так і в матеріалах їх б) таких даних повинно бути достатньо для ймовірного висновку про наявність злочину, тобто рішення про порушення кримінальної справи може ґрунтуватися на фактах, які, за припущенням, є встановленими. в) під ознаками злочину слід розуміти окремі риси події, характерні для злочину чи його матеріальних наслідків. існують обставини, при яких КС не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю: 1) за відсутністю події злочину; 2) за відсутністю в діянні складу злочину; 3) внаслідок акта амністії 4) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку; 5) за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються за скаргою потерпілого, крім випадків порушення справи за ініціативою прокурора; 6) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги; 7) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для його реабілітації або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами; 8) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави.

39)Поняття та види запобіжних заходів .Запобіжні заходи - це частина заходів процесуального примусу, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав. запобіжні заходи: 1) підписка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука громадської організації або трудового колективу; 4) застава; 5) взяття під варту; 6) нагляд командування військової частини ; 7) віддання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи. проживання та інші обставини, які характеризують цю особу. Підписка про невиїзд полягає у взятті від обвинуваченого чи підозрюваного письмового зобов’язання про те, що він не залишатиме місця постійного проживання чи місця тимчасового перебування без дозволу слідчого. Особиста порука полягає у відібранні в осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за належну поведінку, явку обвинуваченого на виклик і зобов’язуються за необхідності доставити цю особу до органів дізнання, слідства, слідчого, прокурора чи в суд. Застава — це внесення на депозит органу досудового слідства або суду грошей або передача інших матеріальних цінностей із метою забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, виконання ним зобов’язання не відлучатися без дозволу слідчого або суду з місця постійного проживання чи тимчасового перебування. Взяття під варту — найсуворіший запобіжний захід серед передбачених кримінальним законодавством. строк понад три роки, а в деяких випадках і на менший строк. Нагляд командування військової частини полягає у вжитті заходів, передбачених статутами. Віддання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст. – цей запобіжний захід полягає у відібранні від батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання про забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора або суду.

40)Слідчі дії, поняття та види

Слідчі дії – передбачені законом процесуальні дії щодо збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. види. Залежно від джерел отриманої інформації слідчі дії поділяються на:а) спрямовані на отримання інформації від людей (допит, очна ставка, впізнання та деякі інші);

б) спрямовані на отримання інформації від матеріальних об'єктів (огляд, обшук, виїмка, експертиза та подібні);в) спрямовані на отримання інформації як від матеріальних об'єктів, так і від людей (відтворення обстановки й обставин події злочину, затримання підозрюваного).

За особливостями процесуальної форми провадження слідчі дії можуть бути поділені на такі, які провадяться: 1) за постановою слідчого або без неї. 2) з санкції прокурора і без санкції прокурора;3) за постановою судді (виїмка поштово-телеграфної кореспонденції, обшук житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з технічних каналів зв'язку);4) за участю понятих (обшук, виїмка, впізнання) і без них (допит, очна ставка);5) з обов'язковою участю фахівця (огляд трупа; судово-медичний огляд; ексгумація трупа; допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років) і без його участі або за його участю на розсуд слідчого.

Слідчі дії за послідовністю проведення можуть бути поділені на:

а) первинні і повторні. При цьому, наприклад, слідчий може призначити повторну експертизу, але не може провести повторне пред'явлення особи для впізнання; б) невідкладні .,

41) Попередній розгляд справи суддею одноособово. Судовий розгляд справи, Постановлення і проголошення вироку.

Попередній розгляд справи суддею — це третя стадія кримінального процесу, в якій суддя одноособово, з обов'язковою участю прокурора, не вирішуючи питання про винуватість обвинуваченого, за результатами перевірки кримінальної справи встановлює наявність чи відсутність фактичних та юридичних підстав для винесення справи в судовий розгляд для її розгляду по суті. На стадії попереднього розгляду справи суддею не вирішується питання ні про доведеність обвинувачення, ні, тим паче, про винуватість особи. За результатами розгляду суддя виносить постанову в нарад-чій кімнаті. Справу має бути призначено до судового розгляду не пізніше 10 діб, а складну справу — не пізніше 30 діб із дня надходження її до суду. суддя перевіряє, чи правильно вирішено питання про підсудність справи. У разі позитивного вирішення справи про підсудність справи, суддя повинен визначити, чи немає підстав для закриття справи або її зупинення. Чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог Кримінально-процесуального кодексу, без усунення яких справу не може бути призначено до судового розгляду. За наявності таких підстав провадження по ній припиняють або закривають. суддя зобов'язаний перевірити, чи немає підстав для зміни скасування або обрання нового запобіжного за­ходу, керуючись нормами, необхідно вирішити питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, а також чи немає підстав для кваліфікації дій обви­нуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред'явлення обвинуваченому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено. За результатами попереднього розгляду справи суддя виносить постанову та приймає одне з таких рішень:про призначення справи до судового розгляду;про зупинення провадження в справі;про повернення справи прокуророві; про направлення справи за підсудністю; про закриття справи; на додаткове розслідування.