4) Протиправність, суспільна небезпечність, винність і кареність як ознака злочину. Поняття дії і бездіяльності в крим. Праві.

Протиправність - це формальна ознака злочину, що означає передбачення його в діючому кримінальному законі. Суспільна небезпечність як ознака діяння полягає в тому, що діяння, яке визнається злочином, спричиняє істотну шкоду суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди. Винність - одна з найважливіших ознак злочину,це внутрішній вираз злочинного діяння,тобто пояснення злочинної поведінки шляхом аналізу свідомості злочинця. Винність може виражатися у двох формах:формі умису та необережності. Караність - не самостійна ознака злочину, вона є структурним елементом його іншої обов'язкової ознаки - протиправності. Протиправність злочину одночасно означає і його караність. Дія - це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб'єкта. Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

5) Поняття кримінальної відповідальності та її підстави.

Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру.П ідставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений кримінальним законом .Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений за думки, переконання, бажання, настрої, спонукання, що не були виражені в конкретному акті суспільно небезпечної поведінки. кримінальна відповідальність і покарання несе тільки особа, винна у вчиненні злочину, тобто особа, яка умисно чи необережно вчинила діяння, яке передбачено кримінальним законом як суспільне небезпечне.

6)Причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, його значення в кримінальному праві. Теорія і практика кримінального права виходять з основного принципу, відповідно до якого суспільно небезпечні наслідки можуть бути поставлені у вину особі лише за умови, що вони перебували в причинному зв'язку з його дією або бездіяльністю. ри аналізі і встановленні причинного зв'язку між суспільно небезпечною дією або бездіяльністю і суспільно небезпечними наслідками слід виходити з таких положень. Причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони злочину підлягає встановленню у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріальним складом. Причинний зв'язок — це об'єктивно існуючий зв'язок між причиною (суспільне небезпечним діянням) і наслідком (суспільне небезпечними наслідками). Причинний зв'язок між злочинним діянням і суспільне небезпечними наслідками існує об'єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини — слідчого, прокурора, В об'єктивному світі існує загальний і універсальний каузальний зв'язок. Причинний зв'язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку. Необхідний причинний зв'язок між діянням і суспільне небезпечними наслідками завжди означає наявність об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом. Але це лише обов'язкова передумова вирішення питання про наявність складу злочину як підстави кримінальної відповідальності. Треба ще встановити суб'єктивну сторону злочину — провину особи у формі умислу чи необережності щодо наслідку, який настав.

7)Вина, поняття та види, Умисел та його види, Необережність та її види. Вина це психічне ставлення особи до дії чи бездіяльності, та її наслідків виражене у формі умислу або необережності. Вина — це обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого злочину, яка визначає його психологічний зміст і є необхідною умовою кримінальної відповідальності. Види умисел та необережність. Умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала су-спільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії

або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. види необережності:

злочинна самовпевненість; злочинна недбалість.. Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості характеризується тим, що особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Вольовий момент полягає утому, що особа легковажно розраховує на відвернення цих наслідків. Злочинна недбалість.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала

можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії

або бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.

8)Поняття і види обставин що включають злочинність діяння. Необхідна оборона та крайня необхідність. До обставин, які виключають злочинність діяння, належать:

- необхідна оборона;- крайня необхідність;- затримання особи, що вчинила злочин;

- фізичний або психічний примус;- виконання наказу або розпорядження;- виправданий ризик; - виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто по­сягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Крайня необхідність передбачає, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

9)Поняття , види та форми співучасті у злочині. Види співучасників та їх відповідальність.

співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Іншими словами, співучасть – це об’єднання, коли кілька осіб вчиняють злочин спільно і умисно. співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Іншими словами, співучасть – це об’єднання, коли кілька осіб вчиняють злочин спільно і умисно. Форма співучасті – це спосіб обєднання співучасників злочину з відповідним розподілом між ними ролей та стійкістю субєктивних звязків між ними. Залежно від способу взаємодії співучасників між собою і характером участі окремих співучасників у вчиненні злочспівучасть поділяється на: 1) просту і 2) складну (співучасть з розподілом ролей), тобто співучасть у власному розумінні слова. За субєктивною ознакою залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити такі форми співучасті: 1) співучасть без попередньої змови; 2) співучасть за попередньою змовою. 1.вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; 2вчинення злочину організованою групою;3 вчинення злочину злочинною організацією. Види співучасників Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. .Організатором злочину є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій: 1) організувала вчинення злочину (злочинів); 2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням; 3) утворила організовану групу чи злочинну організацію; 4) керувала організованою групою чи злочинною організацією Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками: 1) порадами чи вказівками; 2) наданням засобів чи знарядь; 3) усуненням перешкод, а так само особа, яка заздалегідь обіцяла:

10)Повторність, сукупність і рецидив злочинів.

Повторність злочинів 1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято. . Сукупність злочинів . Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Рецидив злочинів Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

11)Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності

Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження того, хто вчинив злочин, і від застосування щодо нього кримінально-правових заходів примусового характеру. Види звільнення від кримінальної відповідальності; у зв’язку і дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, зі зміною обстановки, закінченням строків давності.

12)Поняття звільнення від покарання та його види. Звільнення від покарання у зв’язку з актами помилування та амністії.

звільнення від покарання— це акт відповідних органів державної влади, згідно з яким до особи, яка визнана винною і засуджена, покарання не застосовується, або особа, відбувши частину покарання, звільняється від його подальшого відбування. види звільнення:

Звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпеки ,Звільнення від відбування покарання з випробуванням ,Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років , Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінчення строків давності виконання обвинувального вироку , Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання , Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК);Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК);Звільнення від покарання за хворобою , Звільнення від покарання на підставі закону України "Про амністію" , Звільнення від покарання на підставі акту про помилування ,Спеціальним видом звільнення від покарання є вказані у ч. ч. 2 і 3 ст. 74 КК випадки, коли новим законом караність діяння усувається взагалі або міра покарання у новому законі визначається більш м'якою. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням. Амністія і помилування - це складові частини міжгалузевого правового інституту вибачення державою осіб, які вчинили злочинні діяння з повним або частковим анулюванням правових наслідків вчиненого злочину, яке здійснюється у судовому або позасудовому порядку. Існуванням даного інституту слід завдячувати принципам гуманізму й економії кримінально-правової репресії. Амністія1. Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.2. Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.3. Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням. Помилування1. Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.2. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років. Помилування - це індивідуальне державно-владне веління у формі вибачення особи, яка вчинила злочин будь-якої тяжкості.

13) Принципи і загальні засади призначення покарання. Поняття, мета та система покарань.

Принципи та загальні засади призначення покарання. Принципи призначення покарання:

• законність покарання; • визначеність покарання в судовому вироку; • обґрунтованість покарання і обов’язковість його мотивування у вироку;• гуманність покарання; • індивідуалізація покарання; • справедливість покарання. Загальні засади призначення покарання– ті встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання в кожній конкретній справі.Критерії загальних засад призначення покарань:

1. Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК.

2. Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК.

3. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого .Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання чиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Покарання має особистий характер, спеціальну мету і тягне за собою судимість. Метою покарання є:

1) кара; 2) виправлення засудженого;

3) запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальна превенція):

4) запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальна превенція). Мета покарання — це той результат, якого прагне досягти держава, застосовуючи до особи, винної у вчиненні злочину, певні, визначені законом заходи примусу., покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Система покарань — це встановлений кримінальним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості. Система покарань передбачає 12 видів покарань і містить в собі такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.