14)Поняття судимості. Погашення і зняття судимості

Судимість — це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинений нею злочин і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання Зняття судимості

1. Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків,. 2. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості,. 3. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України. Погашення судимості-це автоматичне її припинення при встановленні певних, передбачених законом умов. погашення судимості може статися за наявністю певних, встановлених законом, умов., строки погашення судимості. їх можна розподілити на три види: Судимість погашається закінченням встановленого вироком суду , іспитового строку, при дотриманні особою передбачених законом вимог. Судимість погашається в момент відбуття особою певних видів покарання: позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи дострокового звільнення від цих покарань, після відбуття військовослужбовцем покарання на гауптвахті замість арешту. Судимість погашається після відбуття особою покарання через певні, вказані в законі строки, які диференційовані залежно від виду покарання і ступеню тяжкості вчиненого злочину: штраф, громадські роботи, виправні роботи — через рік з дня відбуття покарання; обмеження волі, а також позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості — через два роки з дня відбуття покарання; позбавлення волі за злочин середньої тяжкості — через три роки з дня відбуття покарання; позбавлення волі за тяжкий злочин — через шість років з дня відбуття покарання; позбавлення волі за особливо тяжкий злочин — через вісім років з дня відбуття покарання.

15)Поняття грабежу і розбою.

Грабіж Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) —карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років. 2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, —карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років. 3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, — карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. 4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, — карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. 5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, —карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна. Розбій 1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, — карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. 3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, — карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. 4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, — карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.