- •1.Місце підліткового періоду в загальному процесі індивідуального розвитку.
- •2. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка і її вплив на його психологічні особливості і поведінку.
- •4. Спілкування як провідний вид діяльності підлітка.
- •5. Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці.
- •6. Перебудова учбової діяльності, розвиток пізнавальних процесів підлітків.
- •7. Міжособистісне спілкування підлітка.
- •8. Психологічні новоутворення підліткового віку. Криза підліткового віку.
- •9. Професійне самовизначення старшокласників.
- •10. Підліткова шкільна дезадаптація: причини, вияви та способи корекції.
- •11. Поняття про важковиховуваність підлітків та її причини та вияви.
- •12. Загальна характеристика ранньої юності.
- •13. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток старшокласника.
- •14. Формування особистості старшокласника.
- •15. Спілкування та дружба в юнацькому віці.
- •16. Особливості юнацького кохання. Підготовка до сімейного життя.
- •18. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність юнацтва.
- •24. Характеристика поняття ”важка дитина”. Класифікація “важких”.
- •29. Характеристика ранньої дорослості.
- •30. Фізичні зміни та функціонування інтелекту в ранньому дорослому віці.
- •31. Розгортання професійного циклу в ранній дорослості.
- •32. Встановлення близьких взаємин в ранньому дорослому віці.
- •33. Особливості розвитку когнітивної сфери в період ранньої дорослості.
- •34. Кризові явища ранньої дорослості.
- •35. Розвиток психічних процесів у період середньої дорослості.
- •36. Характеристика середньої дорослості з позиції е.Еріксона.
- •37.Механізми самореалізації в середньому дорослому віці
- •38. Соціальні умови розвитку в період середньої дорослості.
- •39. Розвиток особистості людини в середині життя.
- •40. Криза середини життя, її детермінація та перебіг.
- •41. Характеристика зрілої особистості.
- •42. .Особливості психосоціального розвитку дорослої людини
- •46. Кризи значущих стосунків та особистісної автономії.
- •47. Анатомо-фізіологічні процеси старіння.
- •2. Ставлення людини до старості. Роль особистості у формуванні психосоціального статусу людини в старості.
- •50. Старіння і його вплив на психіку людей похилого віку.
- •56. Соціальна ситуація розвитку людини в старості.
- •57. Мудрість як соціально-психологічний феномен.
- •58. Психічне старіння і типи старості.
- •59. Етичні проблеми вмирання та смерті.
- •60. Ставлення до смерті.
57. Мудрість як соціально-психологічний феномен.
Основною особливістю інтелекту людей на схилі літ є набуття мудрості - властивості цілісної особистості, розум якої поєднаний з духовністю і доброчинністю.
Невипадково ще давні греки цей період життя назвали "акме", що означає вершина, вища міра чогось, момент найбільшого розквіту людської мудрості. Мудрою людина може стати і до настання старості.
Загальними критеріями мудрості є:
-витончене і глибоке проникнення розуму в суть життя, сесн розвитку людини, актуальність її важливих проблем;
- продуктивні, розважливі міркування, поради і трактування, які стосуються складних життєвих ситуацій, володіння експертними (які забезпечують мотивовані й адекватні оцінки, глибокі висновки) знаннями, заснованими на багатому життєвому досвіді.
До спеціальних критеріїв мудрості належать:
- багатий і корисний для інших людей досвід (знання фактів, що стосуються різних життєвих ситуацій);
- масштабне знання стратегій життя людини, уміння зріло міркувати про вічні і тимчасові людські проблеми, давати обґрунтовані й корисні поради;
- контекстуальність знання (мудра особистість враховує те, що людина живе у різних суспільних, культурних, історичних умовах, перебуває на певному рівні індивідуального розвитку);
- відносність знання (для різних людей і різних соціальних груп важливими є різні цінності, цілі, пріоритети, стилі та способи життя);
- недовизначеність знання. Це означає, що розуміння проблем людини вимагає врахування індетермінованості (відсутності однозначних причинних зв'язків між явищами) та непередбачуваності життя, які зумовлюють різні способи керування ним. Індивід ніколи не може знати все про проблему, про минуле і майбутнє, для нього будь-яке розв'язання особистої проблеми завжди є недовизначеним.
Для мудрої людини світ наповнений таємницями, неочікуваністю. Вона володіє даром передбачення, відчуває близькість неочікуваного. Усвідомлення непередбачуваності життя не означає її власної невизначеності, неосмисленого ставлення до свого життєвого шляху. Навпаки, мудра людина здатна вперто протидіяти неочікуваним обставинам, наполегливо наближатися до вищої мети - віри, любові, надії, добра і досконалості.
Мудрій людині, крім усвідомлених, логічно вибудуваних знань, притаманні й неусвідомлені, інтуїтивні, логічно не пов'язані знання (про життєві випадковості й непомітні зміни, які є передвісниками глобальних змін).
Збагачена роками людина реалізує свою мудрість передусім у взаємодії з молодшим поколінням, що робить її дні осмисленими, значущими і цікавими, вселяє їй упевненість у недаремності життя.
58. Психічне старіння і типи старості.
Американські психологи виділяютьтакі типи старіння:
- регресія – повернення до минулих форм поведінки, яке проявляється у формі “дитячого” вимагання допомоги у повсякденному житті, незалежно від стану здоров’я. Змирившись із своєю участю, вони шукають підтримки, уваги, опіки в оточуючих;
- втеча, або зміна місця проживання, як форма звільнення у важкій ситуації;
- добровільна ізоляція від оточуючих, пасивність та мінімальна участь у суспільному житті;
- прагнення викликати інтерес до себе в оточуючих;
- спроба включитися в життя суспільства, не зважаючи на вік і стан здоров’я, прагнення приховати специфічні недомагання.
В індивідуальних випадках поведінка визначається протестом проти процесів старіння, страхом перед смертю, відчайдушними спробами зберегти минаючу зрілість, що виражається в манері одягатися, сексуальній поведінці, проведенні вільного часу.
Отже, щоб зробити старість приємною, треба виробити цілісний погляд на життя, а також зверненість усередину себе, самоспоглядання і як стверджував К. Юнг, це є “обов’язком та необхідністю”. Результатом цієї психологічної перебудови є поява нової життєвої позиції, раціонального погляду на своє існування і стійкість психологічної і моральної рівноваги.