2.Види суб'єктів адмін.Юрисдикції

Суб’єкти адміністративного процесу — це учасники адміні- стративного процесу, які реалізують у ході адміністративно- процесуальної діяльності свій процесуальний статус з метою за- хисту своїх прав і законних інтересів або осіб, колективів чи ор- ганізацій, які вони репрезентують, та з метою сприяння здійснен- ню процесу, а також лідируючі суб’єкти, в обов’язки яких входить ведення процесу та ухвалення на державно-владних під- ставах рішення по справі.

До суб’єктів адміністративного процесу належать: — державні органи;

— адміністрації підприємств, установ і організацій; — посадові особи державних органів;— суди (судді), органи прокуратури;— об’єднання громадян, органи місцевого самоврядування, їх органи й посадові особи;— власники, їх представники й уповноважені;— соціальні індивіди: громадяни України, іноземні громадя- ни, особи без громадянства.

2. Види стягнень ,що застосовуються до об'єднань громадян.

За порушення законодавства до об’єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення: попередження, штраф, тимчасо- ва заборона (зупинення) окремих видів діяльності, тимчасова за- борона (зупинення) діяльності, примусовий розпуск (ліквідація).

3.5 обмежень при вступі на держ.службу.

Громадянин не може бути прийнятий на державну службу у випадках:

1) визнання його недієздатним у встановленому порядку;

2) мають судимість, що є несумісною із обійманням посади;

3) близького чи родинного зв’язку (батьки, чоловік, дружина, брати, сестри, а також брати, сестри, батьки чоловіка чи дружини, і діти чоловіка чи дружини, яких усиновив або удочерив державний службовець) з державним службовцем, якщо їх державна служба пов’язана з безпосередньою підлеглістю чи підпорядкованістю одного з них іншому;

4) відмови від подання відомостей про доходи і про майно;

5) в інших випадках, встановлених законами України.

Зазначений перелік обставин, що перешкоджають вступу на державну службу, не є вичерпним.

4.ст 15 КУпАП

6.ст 113 КАСУ

****

9 білет

1. види звернень громадян

Звернення громадян до органів держави з питань забезпечення законності є їх конституційним правом. Воно закріплюється у ст. 40 Конституції України, яка наголошує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Під зверненнями громадян слід роіуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним шконодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також

висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання — письмове звернення з проханням про візнання за особою відповідного статусу, прав чи свооод тощо.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств, посадових осіб.

2. хто призначає керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади

Призначаєтьмя міністром та головою МДА, звільняється з посади міністром

3. 4 обмеження державних службовців по просуванню по службі.

- коли була суд. і вона непогашена

- під слідством

- дісциплінарне стягнення (1 рік)

- заборона давати ранг

*****

10 білет

1. Методи держ. управління.

Методи державного управління — це способи і прийоми без- посереднього керуючого впливу виконавчих органів (посадових осіб) на об’єкти управління.

дміністративні методи — це способи та прийоми прямого чи позаекономічного керуючого впливу державних органів (по- садових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції, у вста- новлених межах та відповідній формі на об’єкти управління.

Економічні методи — це способи чи засоби економічного

впливу з боку суб’єктів державно-управлінської діяльності на відповідні об’єкти управління.

Переконання — це система заходів правового і морального характеру, які реалізуються державними і громадськими органа- ми, посадовими особами та відображаються у здійсненні вихов- них, роз’яснювальних та заохочувальних заходів, спрямованих на формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконан- ня законів та інших правових актів.

Примус традиційно розглядається як допоміжний метод впли- ву, що використовується у разі нерезультативності переконання.Його можна визначити як психологічний або фізичний вплив державного органу (посадової особи) на конкретних суб’єктів права з примусу їх дотримуватися визначених розпоряджень чи утримуватись від тих чи інших дій, при їх внутрішньому, а часом і зовнішньому опорі.

2. Ознаки відпов. юр. осіб.

3. 4 блоки сусп. відносин, що складають предмет адмін. права. (4 групи правовідносин, які складають предмкт адмін права)

до предмета адміністративного права входять групи однорідних суспільних відносин, що формуються:

а) у ході державного управління економічною, соціально- культурною та адміністративно-політичною сферами, що здійс- нюється органами виконавчої влади. ;

б) у ході реалізації повноважень виконавчої влади зі здійснен- ня державного управління, делегованих державою органам міс- цевого самоврядування, громадським організаціям та деяким ін- шим недержавним інституціям;

в) у ході діяльності органів виконавчої влади та органів місце- вого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалі- зації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод гро- мадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

г) у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, уста- нов та організацій, а також у зв’язку з проходженням державної служби або служби в органах місцевого самоврядування;

д) у зв’язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб’єктів адміні- стративного права;

е) у ході застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб.