1.2. Формування,використання поділу ресурсів

Система показників зайнятості та використання трудових ресурсів охоплює весь комплекс економічних, соціальних, демографічних та інших чинників, при цьому враховується як кількісні, так і якісні характеристики занятості. До системи таких показників належить рівень трудової участі населення, розподіл робочої сили по галузях і видах економічної діяльності, фондо- і енергооснащеність праці, організація трудового процесу. Показники рівня трудової участі населення відображають здебільшого кількісний бік зайнятості, а саме – частку працездатного населення, залученого до різних форм і видів економічної діяльності. Нині «повну і ефективну зайнятість» неможливо забезпечити простим нарощуванням кількості робочих місць відповідно до їх ролі, що постійно змінюється, і створенням умов для їх функціонування. Зменшення кількості зайнятих у матеріальному виробництві супроводжуватиметься нарощуванням їх чисельності у невиробничих галузях, які ще не досягли відповідного рівня розвитку. Зайнятість населення має бути ефективною, тобто її результат – зростання продуктивності праці, яка зумовлювалася б особистими характеристиками працівника, технічними, організаційними та іншими умовами виробництва. Винагорода за працю – одна з важливих ознак ефективної зайнятості.

Розподіл робочої сили по галузях і видах економічної діяльності залежить від формування структури матеріального виробництва, забезпечення необхідних пропорцій між сферами та галузями господарства, наявності і характеру використання природних та інших ресурсів.

Показником раціональної структури суспільного виробництва є його збалансованість із суспільними та особистими потребами. Проте внаслідок науково-технічного прогресу безперервно зміщуються акценти у структурі виробництва, а відповідно, й у розділі робочої сили за видом діяльності.

Узагальнювальним показником економічного і соціального використання трудових ресурсів є народногосподарська продуктивність праці у міжгалузевій структурі зайнятості, а у ряді галузей – збалансованість між виробництвом і споживанням.

Показниками підвищення фондо- і енергозабезпеченості робітників є постійне впровадження науково-технічних досягнень у практику господарювання,створення відповідної матеріально-технічної бази суспільства. Підвищення показника фондо- і енергозабезпеченості сприяє раціональному використанню трудових ресурсів, підвищенню продуктивності праці та вивільненню частини робітників для праці в інших місцях.

Основним показником раціональної організації трудового процесу є корисно затрачена частина робочого часу. Друга його частина – це прямі втрати внаслідок поганої організації робочих місць, порушення трудової дисципліни, недостатньої ефективності управління.

Головне завдання управління трудовими ресурсами полягає в активній дії на об’єкт управління, тобто на зайнятість працівників з метою поліпшення показників їх діяльності або ефективності функціонування. Критерії використання трудових ресурсів потрібні для вироблення стратегії управління ними, для постановки та розв’язання питань їх раціоналізації. Використання трудових ресурсів в апараті управління, інженерних службах, у штаті робітників підприємства впливає на скорочення трудових затрат на одиницю продукції, що безпосередньо позначається на знижені фінансових витрат. До часткових, локальних критеріїв належать найменші затрати живої праці на виробництво продукції, найменші затрати матеріальних, фінансових ресурсів; найвища рентабельність виробництва; найменша собівартість продукції.

Узагальнювальними є критерії найменших затрат часу на виробництво одиниці продукції, високі темпи науково-технічного прогресу, найвищі показники використання основних фондів.

Якісні критерії характеризують найкращі умови праці трудових ресурсів, виконання певної роботи за найкоротший час у межах норми, випуск продукції вищої якості за низької собівартості.

Критерії оцінювання використання трудових ресурсів на різних рівнях управління не однакові. На макрорівні це:

 підвищення темпів зростання національного доходу з розрахунку на одного працездатного;

 рівень життя населення та позитивні зміни в соціальній сфері;

 збалансованість виробництва за трудовим чинником як найважливіша вимога забезпечення раціональної зайнятості населення;

 рівень економічної активності населення (відношення чисельності трудових ресурсів до чисельності дорослого населення);

 рівень зайнятості (відношення кількості зайнятих до чисельності населення віком понад 15 років).

Перші із зазначених критеріїв характеризують зміни національного доходу на одну людину, адже саме вони є кінцевими результатами трудової діяльності членів суспільства.

Збалансованість трудових ресурсів з основними виробничими фондами та робочими місцями у кількісному та якісному вираженні можна характеризувати за допомогою таких показників:

• нестача або надлишок фактичної кількості робітників порівняно з передбаченою потребою і загалом за основними професіями;

• відхилення (у той чи інший бік) розряду робітників від тарифікації виконуваних робіт;

• відповідність масштабів та структури підготовки кваліфікованих робітників і фахівців для галузей народного господарства, додаткова потреба в них;

• рівень укомплектованості робочих місць робочої сили з урахуванням змінності роботи підприємства.

Оцінку використання трудових ресурсів за зазначеними критеріями треба доповнювати характеристикою впливу на їх рівень сукупності виробничо-технічних, структурних, демографічних, соціально-економічних чинників.

До показників використання робочої сили на рівні підприємства належать:

• продуктивність праці (визначається відношенням виробленого валового продукту у вартісному виражені до середньорічної кількості працівників);

• рівень використання фонду робочого часу;

• дисципліна та плинність кадрів;

• чисельність і частка (у відсотках) працівників, зайнятих ручною працею;

• якісна відповідальність працівників вимогам виробництва та зайнятим посадам;

• відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва.

Дані питання потрібно розглянути на прикладі підприємства ВАТ «Кіровоградолія» [1].