
- •1)Дати загальну характеристику неметалічніх елементів. Пояснити явище алотропії а конкретних прикладах. Розкрити хімічні властивості неметалів.
- •2)Оксиди неметалів, їх хімічний характер і властивості.
- •3)Сполуки неметалів з гідрогеном. Амоніак, його властивості і застосування.
- •4)Сульфатна кислота, її властивості , якісна реакція на сульфат-йон.
- •5)Нітратна кислота, нітрати, вплив нітратів на живі організми.
- •6)Ортофосфатна кислота, поняття про мінеральні добрива.
- •7)Особливості карбонатної кислоти, значення карбонатів, твердість води і методи її усунення.
- •8)Загальна характеристика металів,їх поширення в природі, практичне застосування. Поняття про корозію.
- •Понятие о коррозии металлов
- •9)Металічний зв’язок , фізичні і хімічні властивості металів.
- •10)Лужні і лужноземельні метали, їх біологічна роль, практичне застосування.
- •11)Алюміній як амфотерний метал, властивості його оксиду і гідроксиду, практичне застосування алюмінію.
- •12)Ферум як метал побічних підгруп, його будова, властивості, застосування.
- •13)Роль металів і сплавів в сучасній техниці.
- •14)Теорія будови органічних сполук о.М.Бутлерова, явище ізомерії.
- •15)Причини багатоманітності і різноманітності органічних сполук.
- •16)Вуглеводні: алкани, алкени алкіни, дієни, Їх будова, номенклатура, властивості, застосування.
- •Гомологи метану
- •17)Природні джерела вуглеводнів: нафта, природний газ. Способи переробки нафти.
- •18)Оксигеновмісні органічні сполуки: спирти, альдегіди , карбонові кислоти, естери. Їх хімічна будова, функціональна група, номенклатура, властивості, застосування.
- •19)Жири як естери, їх склад, фізичні і хімічні властивості, біологічне значення, практичне застосування.
- •20)Вуглеводи: їх склад, будова, біологічні функції, застосування.
- •21)Нітрогеновмісні органічні сполуки: аміни, амінокислоти. Здатність амінокислот утворювати поліпептиди.
- •22)Білки: їх склад, просторова будова, фізичні властивості, біологічні функції, практичне застосування.
- •23)Методи якісного визначення білків.
- •24)Полімерні матеріали, пластмаси. Полімерні матеріали
- •25)Хімія і їжа, вітаміни, харчові добавки.
- •26)Роль хімії в медицині.
- •27)Хімія та побут: побутові хімікати.
3)Сполуки неметалів з гідрогеном. Амоніак, його властивості і застосування.
Будова молекули.
Молекула аміаку NH3 являє собою диполь: спільні електронні пари дуже зміщені до атома Нітрогену (чому?):
.. ..
NH3, H :N: H N
.. / ↑ \ N H H H
Фізичні властивості.
Аміак NH3 — безбарвний газ, з різким запахом, набагато легший за повітря, дуже добре розчиняється у воді (при 200С в 1 об'ємі води — 700 об'ємів NH3), при температурі, нижчій за — 33,4 °С переходить у рідкий стан. Дуже уражує слизові оболонки очей і дихальних шляхів.
Хімічні властивості.
Для аміаку характерні реакції окиснення і приєднання.
1.Окиснення аміаку. Аміак, маючи низький ступінь окиснення Нітрогену -3, поводить себе як відновник. Відновні властивості аміаку виявляються під час горіння його в кисні (мал. 5). 4NH3 + 302 ⇔ 2N2 + 6H20
За наявності каталізатора (Pt) реакція окиснення аміаку змінюється: замість вільного азоту утворюється оксид нітрогену (ІІ) N0:
4NH3 + 502 = 4N0↑ + 6Н20
2. Взаємодія з водою. Аміак добре розчиняється у воді утворюючи аміачну воду (за нормальних умов у 100 г води розчиняється 87,5 г, або 115л, NH3). Висока розчинність аміаку пояснюється тим, що він реагує з водою. Якщо суху колбу, заповнену аміаком і закриту пробкою із вставленою трубкою з відтягнутим кінцем, занурити у воду, до якої додано кілька крапель розчину фенолфталеїну, то з безбарвної рідини починає бити малиновий «фонтан».
Забарвлення аміачної води свідчить про те, що водний розчин аміаку має лужну реакцію.
Як це можна пояснити? У воді концентрації йонів Гідрогену Н+ і гідроксид-іонів ОН- — однакові:
H2O ⇔ H+ + OH- ,
тому середовище нейтральне, і фенолфталеїн безбарвний. З розчиненням аміаку NH3 у воді концентрація гідроксид-іонів ОН- збільшується, отже, утворюється лужне середовище, і фенолфталеїн стає малиновим.
Виникнення лужного середовища пояснюється тим, що в розчині молекули аміаку приєднують йони гідрогену, утворюючи йони амонію NH+4.
NH3 + H+ → NH4
При цьому вивільнюються з води гідроксид-іони ОН- , що й надає розчину лужної реакції.
Кожний йон амонію NH+4 має чотири ковалентні зв'язки. Три з них юються за рахунок трьох неспарених електронів, які є на р-орбіталях зовнішнього електронного шару атома Нітрогену. Четвертий зв'язок утворюється за донорно-акцепторним механізмом між атомом Нітрогену аміаку (донор) та йоном гідрогену (акцептор):
Н Н +
l І
Н — N: + Н+ → Н — N — Н
І І Н Н Усі чотири зв'язки нітроген-гідроген N — Н в йоні амонію рівноцінні, незважаючи на різні механізми їхнього утворення.
Взаємодія аміаку з водою відбувається за рівнянням:
NH3 + Н20 ⇔ NH3 • Н20⇔ NH+4 + ОН-
Але в розчині лише невелика частина молекул NH3 перетворюється на йони амонію NH+4. Тому аміачна вода пахне аміаком.
Аміачну воду позначають формулою NH3 • Н20 і називають гідроксидом амонію, або нашатирним спиртом. Він належить до слабких і нестійких основ:
NH3 • Н20 ⇔ NH+4 + ОН-
NH3 • Н20⇔ NH3↑ + Н20
3. Взаємодія з кислотами. Якщо змочити одну скляну паличку концентрованим розчином аміаку, а іншу — концентрованою хлоридною кислотою і піднести їх одну до одної, то з'являється білий дим — дрібні кристалики хлориду амонію (нашатирю):
NH3 + НСl = NH4Cl
Отже, аміак, взаємодіючи з кислотами, утворює солі амонію:
Добування. У лабораторії аміак добувають із суміші твея дих речовин — нашатирю NH4Cl і гашеного вапна Са(ОH)2 за рівнянням:
2NH4Cl + Са(ОН)2 = CaCl2+2NH3↑ + 2Н20 .
Застосування. Аміак — важливий продукт хімічної промисловості. Його використовують як добриво і для виробництва азотних добрив, а також нітратної кислоти, вибухових речовин, соди. Як холодоагент аміак застосовують у холодильниках.
У вигляді аміачної води він використовується у медицині під назвою «нашатирний спирт». Вдихання малих кількостей аміаку І стимулює роботу серця і нервової системи, тому нашатирний спирт дають нюхати при знепритомленні та отруєннях, наприклад чадним газом CO. Як слабкий луг аміачну воду широко застосовують у хімічних лабораторіях, а також у побуті: під час прання білизни, для виведення плям, чищення килимів і ювелірних виробів.