
- •1)Дати загальну характеристику неметалічніх елементів. Пояснити явище алотропії а конкретних прикладах. Розкрити хімічні властивості неметалів.
- •2)Оксиди неметалів, їх хімічний характер і властивості.
- •3)Сполуки неметалів з гідрогеном. Амоніак, його властивості і застосування.
- •4)Сульфатна кислота, її властивості , якісна реакція на сульфат-йон.
- •5)Нітратна кислота, нітрати, вплив нітратів на живі організми.
- •6)Ортофосфатна кислота, поняття про мінеральні добрива.
- •7)Особливості карбонатної кислоти, значення карбонатів, твердість води і методи її усунення.
- •8)Загальна характеристика металів,їх поширення в природі, практичне застосування. Поняття про корозію.
- •Понятие о коррозии металлов
- •9)Металічний зв’язок , фізичні і хімічні властивості металів.
- •10)Лужні і лужноземельні метали, їх біологічна роль, практичне застосування.
- •11)Алюміній як амфотерний метал, властивості його оксиду і гідроксиду, практичне застосування алюмінію.
- •12)Ферум як метал побічних підгруп, його будова, властивості, застосування.
- •13)Роль металів і сплавів в сучасній техниці.
- •14)Теорія будови органічних сполук о.М.Бутлерова, явище ізомерії.
- •15)Причини багатоманітності і різноманітності органічних сполук.
- •16)Вуглеводні: алкани, алкени алкіни, дієни, Їх будова, номенклатура, властивості, застосування.
- •Гомологи метану
- •17)Природні джерела вуглеводнів: нафта, природний газ. Способи переробки нафти.
- •18)Оксигеновмісні органічні сполуки: спирти, альдегіди , карбонові кислоти, естери. Їх хімічна будова, функціональна група, номенклатура, властивості, застосування.
- •19)Жири як естери, їх склад, фізичні і хімічні властивості, біологічне значення, практичне застосування.
- •20)Вуглеводи: їх склад, будова, біологічні функції, застосування.
- •21)Нітрогеновмісні органічні сполуки: аміни, амінокислоти. Здатність амінокислот утворювати поліпептиди.
- •22)Білки: їх склад, просторова будова, фізичні властивості, біологічні функції, практичне застосування.
- •23)Методи якісного визначення білків.
- •24)Полімерні матеріали, пластмаси. Полімерні матеріали
- •25)Хімія і їжа, вітаміни, харчові добавки.
- •26)Роль хімії в медицині.
- •27)Хімія та побут: побутові хімікати.
2)Оксиди неметалів, їх хімічний характер і властивості.
Оксидами називаються складні речовини, до яких входять два елементи, один з яких оксиген. Майже всі хімічні елементи утворюють оксиди. І досі ще не добуто оксиди трьох елементів - благородних газів: гелію, неону, аргону. Оксиди класифікують на Солетворні основні кислотні амфотерні Несолетворні(байдужі, або індиферентні) СО, N2O, NO і ін.
Солетворні оксиди здатні утворювати солі під час взаємодії з кислотами або кислотами. Основними називаються такі оксиди, яким відповідають основи. Ці оксиди металів. Для них характрний фонний тип зв'язку. У металів, які входять до складу основних оксидів, ступінь окислення буває не вище + 3. Наприклад, No2O, CaO, FeO, NiO, CuO, ін. Кислотними називають оксиди, яким відповідають кислоти. Утворюються неметалами і деякими металами, що виявляють високі ступені окислення. Наприклад, CO2, P2O5, SO2SO3, SiO2, CrO3, Mn2O7, ін. Амфотерними називаються такі оксиди, які залежно від умов виявляють основні або кислотні властивості. До них належать деякі оксиди металів: ZnO, Al2O3, Cr2O3, PbO і ін. Якщо елемент утрвоює кілька оксидів, то в їх назвах зазначається ступінь окислення елемента римською цифрою в дужках.
Існують сполуки елементів з оксигеном, які лише формально належать до класу оксидів. До них належать пероксиди. Їх розглядають як солі пероксиду гідрогену Н2О2-1.
Кислотні оксиди
До кислотних оксидів відносять такі оксиди, які взаємодіють з основними та амфотерними оксидами, а також з їх гідроксидами з утворенням солей. Наприклад:
P2О5 + 3СаО = Са3(РО4)2
SO3 + ZnO = ZnSO4
CO2 + 2NaOH = Na2СО3 + Н2О
Кислотні оксиди називають звичайно ангідридами (зневодненими кислотами), вказуючи цим, що їх можна одержати з кислот, віднімаючи від них елементи води. Кислотні оксиди утворюються неметалами та деякими металами, які проявляють змінну валентність. Валентність металів у кислотних оксидах буває, від 4+ до 7+. Наприклад CrO3 — хроматний ангідрид (валентність хрому 6+ ), Mn2O7 — ангідрид марганцю (валентність марганцю 7+ ) і т. д.
Деякі кислотні оксиди взаємодіють з водою, утворюючи відповідні гідроксиди, тобто кислоти. Однак більшість з них безпосередньо з водою не взаємодіють, і тому їх гідроксиди, тобто кислоти, що їм відповідають, одержують посереднім шляхом.
Індиферентні оксиди
Індиферентними називають такі оксиди, які не взаємодіють ні з кислотами, ні з основами і солей не утворюють. Тому їх називають ще несолетвірними оксидами. Індиферентних оксидів небагато. До них належать монооксид вуглецю — CO, геміоксид азоту — N2O, монооксид азоту — NO і деякі інші.
Азот утворює кілька оксидів, у тому числі NO — монооксид азоту, N2O3 — сесквіоксид азоту, NO2 — діоксид азоту і N2O5 — геміпентаоксид (півп'ятиоксид) азоту.
Хлор серед інших оксидів утворює Cl2O7 — гемігептаоксид хлору, а осмій — OsO4 тетраоксид осмію. Більше чотирьох атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.
Також, оксиди з змінною валентністю елементів можуть записуватися з додаванням валентності елемента. Наприклад, CO2 - оксид карбону (IV) або Карбон (IV) оксид.
Крім того, деякі оксиди мають ще й особливі назви. Наприклад, діоксид вуглецю CO2 — називають вуглекислим газом, діоксид сірки, SO2 — сірковим газом, монооксид вуглецю СО — чадним газом тощо. Більшість оксидів неметалів називають ангідридами відповідних кислот. Наприклад, триоксид сірки SO3 називають сульфатним ангідридом (ангідридом сульфатної кислоти Н2SO4), геміпентоксид фосфору P2O5 — фосфатним ангідридом (ангідридом фосфатної кислоти Н3РО4) і т. д.