Ф ункціональні різновиди

Формотворчі

Заперечні

Стверджувальні

Питальні

Модальні

Вказівні

хай, нехай, би (б), бодай

не, ні, ані

так, еге, егеж, отож, аякже

(чи (чи ж, чи не, та чи), хіба (хіба ж, та хіба), невже (невже ж, та невже).

немов, аж, давай, мовляв.

це, ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, оце

Відзайменникові

Відприслівникові

Відіменникові

Віддієслівні

Відприкметникові

Відвигукові

Відсполучникові

що, це, собі, ся, оце (осе), ото, воно, саме, он, чи, ти, мені, тобі.

тут, куди, як, там, зовсім, остаточно, прямо, то­чно, мало не, тільки, поки (пок), так (та­ки), гаразд, де, ось, так, приблизно, рівно.

бігма, бігме, бодай.

авжеж, адже, би, буцім, знай (собі), дай, давай, мов, мовби, немовби, ніби, якби, хай, нехай.

лиш,

лише (від ли­хий), лишень.

ну, га, гей, ага, атож, аякже.

і, й, та.

Прості -

Нечленовані (складені)

Членовані (складні)

би (6), же (ж), бо, ні, не буває, було, ніби, нібито, адже, лише, давай (те), справді, собі, зовсім, однак, просто, нехай, ось, он

a mo, навряд чи, всього-на-всього, далеко не, до чого (ж), було б, всього-на-всього, все ж таки, далеко не, до чого ж, ще б, чи що, і то, як же, навряд чи, як так, просто-напросто, так-таки, що ж, чи й не, й так.

ледь не, не як, лиш би, нехай би, так і, тільки б, хоч би, за що, от би, ось і

Різновид

Функція

Приклади

1. Формотворчі (хай, не­хай, би (б), бодай).

Беруть участь у творенні аналітичних форм наказового, бажаль-ного та умовного способів дієслова.

Нехай ні жар, ні холод не спинить вас (І. Франко); Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано (А. Головко).

2. Заперечні (не, ні, ані).

Виражають повне або часткове заперечення змісту повідомлення.

Ніщо життя не спинить: Ні постріли, ні зрада, ні підступ, ні трутиз­на продажної душі (М. Бажан); А де ж: дівся соловейко? Не питай, не знас (Т. Шевченко).

3. Стверджувальні (так, еге, егеж, отож, аякже).

Вказують на те, що зміст відповідного повідомлення відобра­жає дійсну або ж таку ситуацію, що обов'язково має бути реалі­зована. Крім того, заперечні частки мають супровідні модальні значення увиразнення, спеціального виділення того або іншого повідомлення.

Та на таке запитання зауряд одказують: "Еге, авжеж, аякже, люби­тиму дуже", - одмовила вона всміхаючись (Марко Вовчок).

4. Питальні (чи (чи ж, чи не, та чи), хіба (хіба ж, та хіба), невже (невже ж, та невже).

Поєднують значення питальності, виступаючи засобом оформ­лення відповідного комунікативного різновиду речень, і модаль­ності, зокрема таких її проявів, як сумнів, хвилювання, здивуван­ня, непевність, недовіра тощо.

Хіба с хто на світі крилатіший за людину? (О. Гончар); Невже не мож­на ради дати серцю, страждання втихомирити нестримні? (Д. Пав-личко); Те дерево, що я садив, чи діждеться весни? (М. Рильський).

5. Модальні (немов, аж, давай, мовляв).

їм властивий широкий діапазон значень, пов'язаних з виражен­ням суб'єктивного ставлення до повідомлюваного, емоційних оці­нок, безпосередніх реакцій мовця, спричинюваних відповідними ситуативно-комунікативними умовами:

а) припущення, сумніву, непевності щодо вірогідності повідомлю­ваного (мов, мовби, немов, немовби, немовбито, мовляв, ледве чи, наче, неначе, ніби, навряд чи тощо).

б) підсилення, категоричного увиразнення, спеціального виділен­ня цілого повідомлення або окремих його частин (і, та, так, аж:,все, таки, уже, ще, же (ж), бо, саме, якраз, десь, якось, куди, собі, тобі, воно, його).

в) волевиявлення, спонукання до дії (давай, давайте, годі, ну, же (ж), так).

г) переповідності, встановлення зв'язку повідомлення з його дже­релом, з іншими подіями і фактами (мов, мовляв).

Під вербами вода була наче зеленаста (М. Коцюбинський); Село неначе почорніло, неначе люди подуріли, німі на панщину ідуть (Т. Шевченко).

Спинися, людино, ти ж бо - найрозумніша істота природи (Я. Баш); А з неба місяць так і сяс (Т. Шевченко); Отак ідучи попідтинню, я мірку­вав собі йдучи (Т. Шевченко); Спи ж мій малесенький, пізній бо час (Леся Українка); Я один, а їх аж триста (Леся Українка).

Годі ж нудитись, складаючи руки... (П. Грабовський); Так борись, ви­корінюй, виривай бур 'ян з їхніх душ, щоб стали вони справжніми людь­ми (Олесь Гончар); Позбирає вона дітей за руки в коло і нумо вчити то одну, то другу гру (В. Кучер).

Він сяде в човен і навстріч полине крізь ночі тьму і вітру тьму густу. Щоб слух не йшов, що мов Матвій Долина варив десь юшку, був не на посту (А. Малишко).

6. Вказівні (ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, оце, це).

Використовуються як засоби актуалізації компонентів окремих висловлювань у відповідних мовленнєвих ситуаціях, підкреслен­ня, спеціального їх виділення.

От поплавець край темних трав густих ліг - затремтів - підвівся -знов приліг (М. Рильський); / що воно за дитина, ніяк не заплаче! (К. Гордієнко).