1.4. Система регламентації транспортних перевезень

Система регламентації перевезень різними видами транспорту в світовому масштабі почала складатися в період після Другої світової війни з моменту створення Організації Об'єднаних Націй (United Nations - UN) та ЇЇ органів. В рамках Організації Об'єднаних Націй (ООН) в наш час працює п'ять регіональних комісій (для Європи, Азії та Тихого океану, Африки, Західної Азії, Латинської Америки), які сприяють соціальному та економічному розвитку даних регіонів і закріпленню економічних взаємовідносин країн кожного регіону між собою та з іншими країнами. Комісії досліджують соціально-економічні проблеми регіонів, зокрема і транспортні, дають необхідні рекомендації урядам та спеціалізованим інституціям, приймають участь у виконанні різноманітних проектів розвитку. Серед найбільш вагомих - Європейська економічна комісія ООН та Європейська конференція міністрів транспорту.

В діяльності Європейської економічної комісії ООН приймають участь 55 країн Західної, Східної, Центральної Європи, Північної Америки та Центральної Азії на які припадає 64% світового виробництва. Серед першочергових напрямків її діяльності: охорона довкілля, транспорт, спрощення процедур міжнародної торгівлі, статистика та економічний аналіз. Близько половини об'єму діяльності Комісії припадає на долю Комітету по внутрішньому транспорту. Серед основних завдань діяльності Комітету: організація співпраці міжнародних транспортних організацій, координація різних видів міжнародного транспорту, збір документації та сприяння її уніфікації і розвитку статистики, забезпечення обміну відповідною інформацією між урядами, розробка заходів спрямованих на подолання проблем міжнародного транспорту, вирішення питань щодо розвитку європейського внутрішнього транспорту тощо. В рамках Комітету працюють робочі групи щодо автомобільного, залізничного та внутрішнього водного транспорту, по тенденціям і економіці транспорту, безпеки дорожнього руху, конструкціях транспортних засобів, статистиці, комбінованим перевезенням та інші.

Важливим органом, що реалізовує і. направляє єдину транспортну політику в Європейському регіоні, є Європейська конференція міністрів транспорту, створена в 1953 р. в цілях формування основ для обміну ідеями органів, відповідальних за ухвалення рішень щодо транспортної політики, шляхом обміну кореспонденцією і прямих консультацій. У Конференції, що займається залізничним, автомобільним і водним транспортом беруть участь міністри транспорту країн Західної та Східної Європи, а також Туреччини; Австралія, Канада, США і Японія є. асоційованими членами. Головний її орган - Рада, що складається з міністрів, відповідальних за внутрішній транспорт.

Серед основних цілей діяльності цього органу - розвиток європейського внутрішнього транспорту міжнародного значення, а також координування і сприяння діяльності міжнародних організацій, що займаються європейським внутрішнім транспортом.

Для вирішення питань взаємодії і вироблення загальної політики в області транспорту було створено Координаційну транспортну нараду країн - учасниць СНД у складі міністрів транспорту 11 незалежних держав, які в 1991 р. підписали Угоду про принципи і умови взаємовідносин в області транспорту, або повноважних представників урядів, що здійснюють керівництво транспортом.

Функції Координаційної наради стосуються формування єдиного транспортного простору; розробки концепцій розвитку транспорту на основі прогнозу потреб в транспортних послугах та встановлення узгодженої тарифної політики на транспорті; розробки і реалізації програм сумісного використання транспортних інфраструктур, єдиних принципів побудови тарифів, проектів законодавчих і підзаконних актів, стандартів і норм, що визначають порядок функціонування на території Договірних країн всіх видів транспорту незалежно від форм власності; створення правових, економічних і організаційних умов для добросовісної конкуренції і взаємного інвестування капіталів; формування і впровадження на транспортно-дорожньому комплексі єдиної науково-технічної політики, зокрема в області екології і безпеки руху; розробка і укладання угод про надання на взаємній основі допомоги транспортним засобам Договірних сторін, членам екіпажів цих засобів і пасажирам, що постраждали внаслідок аварій або нещасних випадків та інше .

Контрольні запитання

1. Яку роль відіграють перевезення в розвиткові подорожей і туризму?

2. Чи існує взаємозалежність між рівнем розвитку технічних засобів пересування і розвитком туризму?

3. Назвіть види транспортного обслуговування в туризмі.

4. Визначте місце транспортних послуг в складі турпродукту.

5. Чим відрізняється маршрутно-транспортний тур від маршрутно-стаціонарного? Наведіть приклади маршрутно-транспортних турів.

6. Яким чином транспортна система регіону і обраний вид транспортного обслуговування може вплинути па туристський маршрут?

7. Назвіть основні класифікації видів транспортних засобів і перевезень.

8. Які основні мотивації щодо вибору транспортних засобів і видів перевезення діють при підготовці турів?

9. Які міжнародні організації займаються питаннями регламентації перевезень?

Завдання для самостійної роботи

1. Характеристика транспортної системи країни (на вибір). Визначте роль транспорту даної країни як фактора, що сприяє стримує розвиток туризму.

2. Аналіз транспортного забезпечення туру. Складіть маршрут туристської подорожі. Обґрунтуйте вибір певного виду транспорту для кожного етапу подорожі та можливі альтернативні варіанти. Яким чином ваш вибір вплине па характеристики туру?