22. Регламентація викидів у атмосферу.

На основі звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин оформлюються документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів підприємства. Відповідно Наказу Мінприроди № 108 від 09.03.2006 р. про затвердження інструкції «Про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців» розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано право на розробку таких документів та які занесені до відповідного переліку Мінприроди України.

Термін дії Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, становить десять років. У разі зміни якісних та кількісних показників викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, підлягають корегуванню.

Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, готуються та надаються на розгляд в письмовій та електронній формах, які затверджуються Мінприроди України. Склад Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, залежить від ступеня впливу об’єкта на забруднення атмосферного повітря. Об’єкти, для яких розробляються Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розподіляються на три групи. Для кожної групи об’єктів склад документів повинен бути таким:

перша група – об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування;

друга група – об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування;

третя група – об’єкти, які не входять до першої і другої групп.

Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, виконуються з урахуванням вимог Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.97 N 201 (ДСП-201-97), та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.96 N 173 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (ДСП-173-96).

23. Класифікація речовин за ступенем токсичності та небезпечності

Токсичність – це здатність речовин шкідливо впливати на життєдіяльність організмів. Токсичні речовини (отрути) це такі речовини, що проникають в організм, вступають у з’єднання з його тканинами і вже в невеликих кількостях викликають порушення їхньої нормальної діяльності. Для характеристики токсичності промислових отрут користуються значеннями гранично припустимих концентрацій (ПДК). ПДК (у мг/м3) - це такі концентрації, що при восьмигодинному робочому дні не викликають змін в організмі протягом усього робочого стажу. За ступенем впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірковано небезпечні, малонебезпечні. Класифікація промислових отрут

Найбільш широке визнання одержала класифікація промислових отрут по їх токсичній дії. По цій класифікації промислові отрути умовно групують на дев’ять груп за результатами переважного впливу на організм і зовнішні ознаки отруєння:

Нервові – вуглеводні, спирти жирного ряду, анілін, сірководень, тетраетилсвинець, трикрезилфосфат, аміак, фосфорорганiчнi речовини й ін. (викликають розлад функцій нервової системи, м’язові судороги, параліч).

Дратівні - хлор, аміак, диоксид сірки, випари кислот, оксиди азоту, фосген, дифосген, ароматичні вуглеводні й ін. (уражають верхні і глибокі дихальні шляхи).

Припікальну і дратівну дію на шкіру і слизові оболонки – неорганічні кислоти, луги, деякі органічні кислоти, ангідриди й ін. (уражають шкірні покриви з утворенням наривів, виразок).

Ферментні – синильна кислота і її солі, миш’як і його з’єднання, солі ртуті (сулема), фосфорорганічні сполуки (порушують структуру ферментів, инактивируют них).

Печіночні – хлоровані вуглеводні, бромбензол, фосфор, селені (викликають структурні зміни тканини печінки).

Кров’яні – оксид вуглецю, гомологи бензолу, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні сполуки й ін. (інгибують ферменти, що беруть участь в активації кисню, взаємодіють з гемоглобіном).

Мутагени – етиленимин, оксид этилена, деякі хлоровані вуглеводні, з’єднання свинцю, ртуті й ін. (впливають на генетичний апарат клітки).

Алергени – деякі сполуки нікелю, багато похідних піридину, алкалоїди й ін. (викликають зміни в реактивній здатності організму).

Канцерогени – кам’яновугільна смола, 3,4-бензпирен, ароматичні аміни, тетраэтилсвинец, азбест, азо- і діазосполучення й ін. (викликають утворення злоякісних пухлин)

Спільна дія ряду токсичних речовин на організм може призводити або до незалежних поразок, або до сумарного (адитивного) ефекту. Однак необхідно враховувати, що сумарний вплив деяких речовин не завжди носить адитивний характер: одні речовини взаємно підсилюють свою дію – синергісти, інші послаблюють – антагоністи.

Небезпечніречовини за ступенем небезпечної дії на організм людини поділяють на чотири класи:

– надзвичайно небезпечні (ГДК менша, ніж 0,1 мг/м³);

– високонебезпечні (ГДК становить 0,1–1,0 мг/м³ );

– помірно небезпечні (ГДК становить 1,0–10 мг/м³);

– малонебезпечні (ГДК понад 10 мг/м³ ).

аментація скидів.

24. Регламентація скидів.