Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы на экзамен техноэкология1-27.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
288.77 Кб
Скачать

17. Класифікація джерел забруднень навколишнього середовища.

Основні джерела забруднення біосфери,що утворюються природними, виробничими і побутовими процесами, можуть бути об’єднані в дві групи:

забруднення природного походження;

забруднення штучного походження.

За характером забруднення можуть бути об’єднані у дві групи:

матеріальні (токсичні й нетоксичні);

енергетичні (теплові викиди, всі види випромінювань і поля, що впливають

на природне середовище).

За розташуванням джерела забруднення біосфери можуть бути:

зосереджені (точкові);

розосереджені (розподілені).

За характером виявлення:

беззупинної дії;

періодичної (короткочасної) дії.

Забруднення середовища можна класифікувати наступним чином (рис. 1). 

Рис. 1. Класифікація забруднювачів екологічних систем Кожний клас забруднення по своєму негативно впливає на все живе, а в сумі це велика руйнуюча оточуюче середовище сила. головні чинники кожного класу можна подати теж у вигляді наступних класифікаційних схем (рис. 2–5).

Рис. 2. Класифікація інгридієнтного забруднення екологічних систем

   

Рис. 3. класифікація параметричного забруднення екологічних систем

 Рис. 4. класифікація біоценотичного забруднення екологічних систем

18. Санітарно-захисні зони (розриви).

Саніта́рно-захисна́ зо́на — зона, яка відокремлює промислове підприємство від житлової забудови.

Санітарно-захисна зона — територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Санітарно-захисна зона — територія, розташована між пром. підприємствами і найближчими житловими і громадськими та ін. непромисловими будівлями. Створюється для захисту населення від впливу несприятливих виробничих чинників (пил, гази, шум, вібрації і інш.), величина яких на межі С.-з.з. не повинна перевищувати гігієнічних нормативів, встановлених для населених місць.

  Загальні вимоги до встановлення санітарно-захисних зон визначені у санітарних правилах (Санітарні норми проектування промислових підприємств СН 245-71, затверджені наказом Держбуду СРСР 5 листопада 1971 р.). Водночас для окремих галузей і об'єктів прийняті спеціальні нормативні акти про правовий режим їх санітарно-захисних зон: щодо санітарно-захисних зон у населених пунктах (Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р.

 № 173), для ядерних і радіаційних об'єктів,(ст.45 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.), окремих категорій підприємств (Державні санітарні правила для підприємств порошкової металургії, затверджені наказом Міністерства охо­рони здоров'я України від 18 грудня 1995 р.) тощо.

    Стаття не визначає поняття «постійне перебування людей» — напевно, йдеться про місця проживання людей.

Згідно з санітарними нормами пром. підприємства теплові і атомні електростанції, санітарно-техн. споруди і інш. об'єкти розділені на 5 класів: для об'єктів 1 класу ширина С.-з.з. повинна бути не менше 1000 м, II — 500 м, III — 300 м, IV — 100 м, V — 50 м. С.-з.з. шириною 1000 м встановлені для підприємств по видобутку руд свинцю, миш'яку, марганцю, ртуті, природного газу; С.-з.з. в 500 м — для підприємств по видобутку кам., бурого і інш. вугілля, фосфоритів, апатитів, колчеданів, залізних і поліметалічних руд; С.-з.з. в 300 м — для підприємств по видобутку доломіту, магнетитів і інш., а також для гідрошахт, збагачувальних і брикетних ф-к. С.-з.з. в 100 м рекомендується для підприємств по видобутку кам'яної солі, торфу фрезерним способом і інш. Територія С.-з.з. повинна бути озеленена, що сприяє зменшенню атм. забруднень і зниженню рівня шуму.