19. Функціональне зонування урбанізованих територій.

Генеральним планом передбачається удосконалення всієї системи функціонального зонування міста.

В основу функціонального зонування території взято такі основні положення:

виділення функціональних зон повинно бути чітким, взаєморозміщення їх раціональним: житлових комплексів – в сельбищній зоні, промислових та комунально-складських об’єктів – у виробничій зоні;

формування транспортно-планувального каркасу здійснюється на основі мінімізації витрат часу на пересування населення між місцями розселення, прикладення праці та рекреації, установами громадського обслуговування;

оздоровлення та охорона навколишнього середовища, створення санітарно-захисних зон, визначення територій природно-заповідного фонду, забезпечення екологічного балансу природно-ландшафтних та урбанізованих територій.

Функціональне зонування території, як суттєвий елемент планувальної організації території міста багато в чому визначено містобудівною ситуацією, а також взаємозалежним розміщенням місць розселення, праці і відпочинку, що вже склалося.

Урбанізовані території за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, промислову, комунально-складську, загальноміського центру і ландшафтно-рекреаційну зони.

Сельбищна зона - територія, де розташовуються житлова забудова ( садибна, багатоквартирна та ін.), громадські центри, об’єкти культурно-побутового обслуговування, зелені насадження загального користування, учбові заклади, нешкідливі місця прикладення праці, спортивні комплекси, магістральна та вулична мережа, автостоянки, а також площі, парки, сквери, бульвари, інші об’єкти зеленого будівництва та місця загального користування.,

ландшафтно-рекреаційна зона - це території (акваторії), призначені для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Комунально-складська зона - територія населеного пункту, призначена для розміщення підприємств, які забезпечують потреби населення в зберіганні товарів, наданні комунальних І побутових послуг. На цій території розташовуються також підприємства й об'єкти харчової, харчосмакової, м'ясної і молочної промисловості, торгівлі й плодоовочевого господарства, склади, бази, сховища овочів і фруктів, гаражі, станції технічного обслуговування автомашин, автозаправні станції, трамвайні й тролейбусні депо, автобусні й таксомоторні парки, станції побутового обслуговування населення тощо.

20. Екологічна (демографічна) ємність території.

Екологічна ємність території — узагальнена характеристика, що кількісно відповідає макси­мальному техногенному навантаженню, яке може витримувати впродовж тривалого періоду сукупність реципієнтів та екологіч­них систем території без порушення їхніх структурних і функ­ціональних властивостей.

Екологічна ємність території визначається:

- обсягами основних природних резервуарів - повітряного басейну, сукупності водойм і водотоків, земельних площ і запасів ґрунтів, біомаси флори і фауни;

- потужністю потоків біохімічного круговороту, які оновлюють вміст цих резервуарів - швидкістю місцевого масо-і газообміну, поповнення обсягів чистої води, процесів ґрунтоутворення і продуктивність біоти.