Unit 13

Види майна. Термін “нерухоме майно” або “нерухомість” позначають землю, будівлі та інші фізичні структури на землі, а також різні види частки власності на землю та права, що виникають внаслідок володіння землею або її часткою. Фізичні структури, що знаходяться на землі, сільськогосподарські рослини, що ростуть на ній, а також природні копалини, що знаходяться під землею, інколи позначаються терміном “змішаний тип майна”, тому що вони мають ознаки і нерухомого майна, і особистої власності. Існують різні ступені повного володіння землею – у діапазоні від володіння нею у повному обсязі до дозволу власника використовувати частку землі для конкретнох мети. Усі такі ступені сожуть бути позначені терміном «частка у власності». Термін “частка у володінні” звичайно використовується для позначення різних ступенів володіння землею, всі з яких характеризуються лише частковими правами на неї. Конкретні типи власності передбачають відповідні конкретні права, такі як право власника землі одержувати оплату за її оренду.

Особиста власність. Кажучи загалом, особиста власність – це будь-яка власність, за виключенням нерухомого майна. Головною ознакою особистої власності є її рухомість. Особиста власність може бути “матеріальною” або “нематеріальною”. Матеріальна особиста власність – це рухома власність, яка має матеріальну форму. Нематеріальна власність включає різні права або частки володіння, що не мають матеріальної форми. Прикладами нематеріальної особистої власності є володіння акціями та облігаціями, наявність боргу або права подати позов до суду. Нематеріальна особиста власність включає активи на банківському рахунку, частку на спільному банківському рахунку або рахунку, кошти з якого виплачуються тільки після смерті його власника. Спільний або співспадкоємницький рахунок – це рахунок на ім’я двох або більше осіб, які мають однакові права на активи на рахунку та право на успадкування. Рахунок, кошти з якого виплачуються лише після смерті його власника, – це рахунок, щодо виплат з якого робиться розпорядження однією особою ще за її життя, але кошти з якого виплачуються одній або кільком іншим особам тільки після смерті першої особи.

Unit 14

Загальна характеристика права успадкування. Спадкове право – це право, що регулює належне провадження справ щодо майна померлих. Сюди входять сплата податків та просто боргів, передача майна відповідним особам або організаціям.

До юрисдикції спадкового права входять також багато інших справ: влашту- вання психічно хворих та розумово відсталих осіб під опіку та на лікування; усиновлення ; призначення опікунів для нагляду за дітьми та іншими особами, які не можуть доглядати за собою або власним майном; видача дозволу на шлюб. На додаток, у більшості графств суд у справах успадкування має юрисдикцію у справах неповнолітніх.

Кожний суд загального права у штаті Огайо має «відділення у справах успадкування», яке звичайно називають «судом у справах успадкування». Головними функціями суду у справах успадкування є: нагляд за провадженням у справах щодо майна померлих та захист інтересів певних осіб, які є особливо вразливими щодо спричинення їм збитків або шкоди, наприклад, найближчі родичі та інші спадкоємці, які мають право на спад- щину; діти; бенефіціарії трастів (особи, в інтересах яких здійснюється адміністрування майном за дорученням); психічно хворі або розумово відсталі люди; особи, з розумовими або фізичними вадами та інваліди.

Захист особистих та майнових прав. Коли особа помирає, її майно має перейти до: (1) осіб, яких вона назвала у заповіті; (2) якщо заповіт відсутній – до спадкоємців за законом штату Огайо.

Наглад за довіреними особами. Виконавці духівниці, піклувальники про спадкове майно, опікуни для нагляду за дітьми та іншими особами, які не можуть доглядати за собою або власним майном, особи, що розпоряджаються майном на підставі довірчої власності, особи, які діють у суді за дорученням та інші особи, що діють від імені третіх осіб, є «фідуціаріями» або довіреними особами. З причини наділення їх довір’ям, фідуціарії діють під наглядом суду у справах успадкування.