72. Основні принципи управління

Під управлінням розуміють здійснення сукупності дій спрямованих на підтримку і покращення функціонування системи.

Задачею управління є забезпечити стійке цілеспрямоване функціонування системи при змінних зовнішніх умовах. Для цього необхідно правильно організувати систему, зокрема її структуру та спосіб функціонування.

При формуванні системи її елементи об»єднаються в 1 структуру, яка наз об»єктом управління (ОУ).

Для управління системою необхідно створити іншу систему – управляючу. (УС)

Взаємодія цих систем здійснюється за допомогою зв»язків – інформаційних та організаційних, тобто УС дає наказ ОУ, тоді ОУ передає результат УС.

Управління поведінкою системи здійснюється за допомогою деяких вхідних параметрів х1,х2…хn. або інших параметрів, які не залежать від вхідних потоків.

Процес управління скл. з 2 етапів:

1. Розробка програми правильної поведінки

2. Реалізація програми.

Структура управління має ієрархічний вид, дерево.

При цьому виконуються правила:

1. Кожен рівень управління управл. Нижнім рівнем і управляється верхнім.

2. Інфо рахується від нижніх рівнів до верхніх і при цьому стискається в об»ємі

3. Чим вища самостійність даного рівня тим вищий ступінь стискування інфо, відносна самостійність кожного рівня і послідовне стиснення інфо, це 2 умови ефективного багаторівневого управління.

4. Ієрархія управляючої системи будується у відповідності до ієрархії цілей, які стоять перед системою.

Розрізняють 3 типи регулювання:

1. Стабілізація

2. Програмне регулювання

3. Спостереження

Стабілізація: мета – підтримання певного стабільного рівня ключових показників системи, наприклад рентабельність R>=10%

Програмне регулювання – забезпечує зміну вихідного параметра за деякою програмою. Мета – змінні параметри повинні бути близькими до деякого оптимального значення, наприклад, R-DR<=R<=R+DR. Досягається це за допомогою механізму зворотного зв»язку.

72. Керованість і спостережуваність системи

Розглянемо проблему керованості і спостережуваності динамічних систем

Нехай лінійне динамічне система описується векторами стану Q={q1, q2…qn} при цьому параметри y={q1, q2…qk} k<m є виходами системи, інші параметри наз. Неспостережувальними параметрами Х={x1,x2…xn} У залежності від вигляду вектора 1 всі системи поділяються на 4 класи:

1. k=m, y=F(x), така система наз. Керована і спостережувана

2. k=m, y не залежить від х, така система наз спостережувана але не керована

3. k<m, y=F(x), керована але не спостережувана

4. k<m, y не залежить від х, не керована не спостережувана.

Опишемо управління системою аналітичним способом, для цього використаємо систему 2 дифер рівнянь

Матриця А діє на х, тому її наз матрицею управляючих впливів. Ми розглядаємо найпростіший випадок коли вона діагональна. Розглянемо деякі окремі випадки. Якщо І рядок матриці В скл з 0-ових елементів, то уце означає, що І координата буде некерована. Якщо І стовбець матриці С є нульовим, то то І координата вектора стану не впливає на вихідний сигнал. Це означає, що ми її не можемо спостерігати, тобто, матриці Аі В- управління, С- впливає на спостереженість.