- •Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів та потужності підприємства в сучасних умовах
- •1. Прямолінійний метод.
- •Річна сума амортизації дорівнює: (первісна вартість – ліквідаційна вартість)/корисний термін використання
- •Розподіл амортизаційних відрахувань
- •T√(ліквідаційна вартість/первісна вартість)
- •3. Метод прискореного зменшення балансового залишку.
- •Оборотні фонди підприємства. Ефективність їх використання.
- •Собівартість продукції. Елементи затрат і калькуляційні статті.
- •Продуктивність праці. Методи вимірювання продуктивності праці.
- •Планування прибутку та рентабельності
- •1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Ер):
- •1. Чиста дисконтована (теперішня) вартість (чдв):
- •2. Індекс дохідності інвестицій (Ід):
- •4. Період окупності інвестицій (Ток):
1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Ер):
Ер=ΔП/КВ
або
Ер=П/КВ
де П – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн.;
П – загальна сума прибутку для новостворюваних об'єктів, грн.;
КВ – загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкладень), грн.
Абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:
Ер=П/(Sсер+Sноз)
2. Термін окупності капіталовкладень Ток., який є оберненим показником до Ер:
Ток=1/Ер, років.
Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. Якщо Ер > Ен, то вкладення капіталу вважають доцільним.
Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.
Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (Кприв):
К прив=Сі+Ен*КВі min, грн.
де Сі – собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн.;
КВі – капіталовкладення по і-му варіанту, грн.;
Кприв можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.
Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.
Розрахунковий строк окупності додаткових капіталовкладень (Ток) по певному варіанту обчислюється:
Ток=(КВ2 – КВ1)/(С1 – С2)
де КВ1, КВ2 – сума капіталовкладень по першому і другому варіантах, грн.;
С1, С2 – собівартість річного випуску продукції по першому і другому варіантах, грн.
Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають шляхом попарного зіставлення зазначених величин.
Як обернений до Ток показник обчислюється і розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності додаткових капіталовкладень Ер.
Оскільки процес інвестування є досить тривалим, інвестиційні проекти можуть відрізнятися як термінами реалізації, так і розподілом коштів за роками здійснення капіталовкладень. У такому випадку економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто приведення різночасових капітальних вкладень до одного періоду (найчастіше, першого року інвестування).
Приведення капітальних вкладень до певного року здійснюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень ():
=(1+R)t,
де R – норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту);
t – кількість років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового.
Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахункового року, вони приводяться до нього шляхом множення на :
T
Кприв=Кt х , грн
t=1
де Кt – капітальні витрати у t-ому році їх освоєння, грн.;
Т — загальний термін реалізації інвестиційного проекту, років.
Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахункового року, вони приводяться до нього шляхом ділення на α:
T
Кприв=Кt /, грн.
t=1
Кприв визначають по кожному із можливих варіантів розподілу капіталовкладень за роками і найкращим вважається той варіант, в якому Кприв є мінімальним.
Проте дана методика має ряд серйозних вад, які спотворюють реальні витрати і результати реалізації того чи іншого інвестиційного рішення. Ці недоліки полягають у тому, що:
1) при розрахунку показників абсолютної економічної ефективності виробничих інвестицій враховується лише величина прибутку, а ігноруються амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежуються грошові потоки;
2) лише частково при обчисленні згаданих потоків враховується чинник часу, тобто ні прибуток, ні обсяги інвестованих коштів не приводяться до теперішньої вартості;
3) показник приведених витрат реально не використовується в господарській практиці, а є теоретичною побудовою;
4) враховується обмежена кількість чинників, що зумовлюють величину економічного ефекту від здійснених інвестицій, зокрема, не враховується існуючий в умовах ринку господарський ризик та рівень інфляції;
5) слабо використовується стратегічний підхід до оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій.
Враховуючи ці недоліки, виникає потреба у використанні адаптованої до ринкових умов господарювання методики оцінки економічної ефективності капіталовкладень. Тим більше, що такі методики широко використовуються за кордоном і їх використання є просто необхідним з точки зору оцінки доцільності залучення іноземного капіталу та пристосування вітчизняної практики цієї оцінки до зовнішньоекономічних вимог.
Система оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій повинна базуватись на таких принципах:
повернення інвестованих коштів має оцінюватись на основі величини грошового потоку;
приведення до теперішньої вартості як суми інвестицій, так і грошового потоку;
для оцінки різних інвестиційних проектів слід використовувати диференційовану дисконтну ставку (ставка відсотка), причому вона повинна змінюватись залежно від мети цієї оцінки.
Найважливішими показниками оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій з врахуванням зазначених принципів є: