Планування прибутку та рентабельності

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами.

Основними функціями прибутку є такі:

• слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;

• є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається част­ка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

• в умовах ринкових відносин прибуток є основним дже­релом фінансування розвитку підприємства та вдоско­налення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

• прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

• прибуток є основним фінансовим важелем при форму­ванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи роз­міри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.

3 метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства.

1. Маргінальний прибуток – це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними із виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, нада­них послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства.

2. Валовий прибуток обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію вироб­ничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо).

3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства являє собою різницю між вало­вим прибутком та постійними витратами підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному пері­оді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності.

5. Прибуток від звичайної діяльності підприємства визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток.

6. Чистий прибуток підприємства визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності.

Загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприєм­ством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяль­ності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокре­ма від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяль­ності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектую­чих), прибуток від операційної оренди та інших операцій під­приємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фі­нансування його інвестиційних потреб і задоволення економіч­них інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

• прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

• визначення напрямів використання прибутку, що зали­шається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тоб­то прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрун­тування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі вироб­ничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), ди­віденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відраху­вань на благодійні цілі, а також використовується для пога­шення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

На рис.6 подано схему напрямів можливого використан­ня прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підпри­ємства, що застосовується для фінансування витрат, пов'язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної ба­зи підприємства.

Рис. 6. Схема розподілу чистого прибутку підприємства

Формування власного резервного (страхового) фонду здій­снюється на випадок різкого погіршення фінансового стано­вища у результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

Чистий прибуток також є джерелом виплат доходів заснов­никам (власникам) підприємства, а для акціонерних підпри­ємств – виплат дивідендів акціонерам.

Для стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання. За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важ­ливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.

На прибуток підприємства впливають різноманітні факто­ри, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невироб­ничі. Виробничі фактори характеризують наявність та викори­стання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ре­сурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отри­мання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та пред­метів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнан­ня, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтен­сивні фактори впливають на процес отримання прибутку че­рез "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотнос­ті оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивнос­ті праці персоналу. Зниження трудомісткості та матеріаломіст­кості продукції, вдосконалення організації праці та ефектив­ніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зрос­тання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зни­ження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінан­сових результатів та ефективності діяльності підприємства.

1. Рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності — це прибуток від звичайної діяльності, що припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства:

Рзв.д. = Пзв.д. / А

де Пзв.д. — прибуток від звичайної діяльності підприємства, гр. од.; А — середня сума активів підприємства, гр. од..

2. Рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибутком виз­начає, який чистий прибуток припадає на одиницю коштів, інвесто­ваних в активи підприємства:

Ра = ЧП / А

де ЧП — чистий прибуток підприємства за звітний період, гр. од..

3. Рентабельність власного капіталу визначає, який чистий при­буток припадає на одиницю власного капіталу підприємства:

Рв.к. = ЧП / ВК

де ВК — середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, гр. од..

4. Рентабельність виробничих фондів — це чистий прибуток, що припадає на одиницю вартості виробничих фондів:

Рв.ф. = ЧП / Вв.ф.

де Вв.ф. — середня вартість виробничих фондів підприємства, гр. од..

5. Рентабельність реалізованої продукції визначає, який прибуток припадає на грошову одиницю виручки від реалізації продукції:

Рпр. = Пр / Qр

де П — прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), гр. од..

Показники економічної ефективності капітальних вкладень. Види економічного обґрунтування інвестиційних проектів

Офіційна методика оцінки економічної ефективності ви­робничих інвестицій (капітальних вкладень) передбачає визначення їх загальної (абсолютної) та порівняльної еко­номічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень пока­зує загальну величину їх віддачі та обчислюється зістав­ленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат. Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників: