7 Синхронні мережі

Поширені дві системи синхронних цифрових мереж: SONET (Synchronous Optical Network) і SDH (Synchronous Digital Hiererchy). SONET є версією стандартів, опублікованих ANSI (T1.105, T1.105.01..T1.105.09, T1.119, T1.119.01), а SDH – це міжнародні стандарти, опубліковані ITU-T у 1989 році (G.707, G.708, G709, G.781, G.782, G.783, G.803).

Система SONET базується на основній швидкості 51.840 Мбіт/с; такий сигнал називають STS-1 (Synchronous Transport Signal, level 1). Позначення обладнання просте і позначає тип комунікаційного середовища, яким звичайно є оптоволоконний кабель, тобто OC-1 означає оптичний канал (Optical Carrier), який підтримує сигнал STS-1 і т.д. Система SDH базується на основній швидкості 155.520 Мбіт/с, яка у 3 рази вища від основної швидкості в системі SONET. Такий сигнал називають модулем синхронного транспорту Рівня 1 (Synchronous Transport Module, level 1 - STM-1). Типовими комунікаційними середовищами для STM-1 є оптоволоконний і провідний кабелі, однак специфікація BISDN описує інтерфейс користувач-мережа для STM-1, який оперує через коаксіальний кабель. На вищих рівнях мультиплексувння (вищих швидкостях) застосовують тільки оптоволоконні кабелі.

8 Асинхронні системи

В асинхронних системах переходи у сигналах не відбуваються із однаковою швидкістю. Це еквівалентне плезіохронним системам, в яких відмінності між частотами тактових генераторів значно більші. Ці генератори некогерентні, наприклад, вони можуть працювати від двох різних незалежних кварцевих генераторів. Звичайно системи пересилання асинхронні. Кожен термінал у мережі використовує власний тактовий генератор, не синхронізований з іншими. Це приводить до великих і неконтрольованих різниць між швидкостями даних у різних сигналах в мережі.

Мультиплексування сигналів, несинхронізованих один з одним, вимагає пристосування до найбільшого можливого відхилення сигнальної (бітової) швидкості цих сигналів. Тому в асинхронних системах мультиплексований сигнал повинен мати значно більшу швидкість від суми швидкостей його складових для врахуванням відхилень. Коли швидкість сигналів менша від максимально можливої, до для мультиплексованого сигналу генеруються надлишкові біти; це називають вирівнюванням бітами або набивкою бітів (bit stuffing). Внаслідок цього мультиплексування не здійснюється кратними кроками, що веде до дуже складної схеми мультиплексування та збільшує вартість обладнання.

9 Технологія глобальних мереж

Серед світових телекомунікаційних мереж особливе місце займає мережа Internet, що є сьогодні найбільшою і такою, що найдинамічніше розвивається глобальною інформаційною системою. Відмінною особливістю Internet є висока надійність: при виході з ладу частини комп'ютерів і ліній зв'язку мережа буде продовжувати функціонувати. Така надійність забез­печується тим, що в Internet немає єдиного центра управління, і тому, якщо виходять з ладу деякі лінії зв'язку чи комп'ютери, то повідомлення можуть бути передані по інших лініях зв'язку, тому що завжди є кілька шляхів передачі інформації.

Користувачі Internet (як окремий комп'ютер, так і локальна мережа) підключаються до глобальної мережі через комп'ютери спеціальних організацій, що називаються постачальниками послуг (провайдерами) Internet. Провайдери мають безліч ліній для підключення користувачів і високошвидкісні лінії для зв'язку з іншою частиною Internet. Всі організації, зв'язані між собою самими швидкісними лініями зв'язку, утворять базову частину мережі (хребет). Якщо провайдер підключений безпосередньо до хребта Internet, то в наданій ним послузі швидкість передачі інформації буде максимальною.

У дійсності різниця між користувачами і постачальниками послуг Internet досить умовна. Будь-який користувач, що підключив свій комп'ютер чи локальну мережу до Internet і встановив необхідні програми, може надавати послуги підклю­чення до мережі іншим користувачам.