3 Структура телекомунікаційних мереж

Структура системи - це фіксована сукупність елементів і зв'язків між ними. Дане визначення досить добре відображає головний зміст будь-якої структури: елементний склад, наявність зв'язків, інваріантність за розгляну­тий інтервал часу. Враховувати тільки інваріантність структури ще недостатньо. Оскільки структура - це характеристика системи, необхідно чітко вказати, які властивості й ознаки є структурними, а які - ні.

Однією з найважливіших категорій, що визначають структуру, є її топо­логія - сукупність елементів і зв'язків структури, "очищених" від усіх влас­тивостей, крім властивостей існування і зв'язності. Зв'язки між елементами структури, як правило, ілюструються топологічним графом і формалізують­ся шляхом використання добре розвиненого математичного апарату теорії графів. Розглядаючи поняття, що стосуються інформаційної мережі, під структурою будемо розуміти сукупність пунктів (вузлів, станцій і т. ін.) ме­режі та ліній чи каналів, які з'єднують їх, з врахуванням взаємного розташу­вання всіх елементів і їх характеристик за передачею і розподілом повідом­лень. Структура відображає здатність мережі до забезпечення доставки ін­формації в різні її пункти. Можна розглядати структуру мережі в цілому і структуру окремих підмереж, виділених за видом переданої інформації, те­риторією, відомчою належністю чи за будь-якими іншими ознаками.

4 Класифікація комп’ютернихмереж

Штучні мережі (псевдомережі) дають змогу зв'язувати комп'ютери разом через послідовні або рівнобіжні порти і не потребують додаткових пристроїв. Основна вада — низька швидкість передачі даних і можливість з'єднання тільки двох

комп'ютерів.

Реальні мережі дають змогу зв'язувати комп'ютери за допомогою спеціальних пристроїв комутації і фізичного середовища передачі даних. Основна вада - потреба додаткових пристроїв. Надалі, вживаючи термін "комп'ютерна мережа", матимемо на увазі реальні мережі.

Локальні мережі (LAN - Local Area Network; ЛОМ - локальні обчислювальні мережі) зв'язують користувачів одного чи декількох прилеглих приміщень будинків одного підпри­ємства, установи. Локальні мережі набули дуже широкого поширення, оскільки зазвичай майже 80-90% інформації циркулює поблизу джерел її створення, і лише 10-20% інфор­мації, що опрацьовується, пов'язано з віддаленими взаємодіями. Локальні мережі можуть мати будь-яку структуру, але найчастіше комп'ютери в локальній мережі пов'язані єдиним високошвидкісним каналом передачі даних. В якості каналу може використовуватися, зокрема, коаксіальний або оптичний кабель. Відстані між ПК у локальній мережі щонайбільше - до 10 км, а при використанні радіоканалів зв'язку - до 20 км. Як правило, в локальних мережах канали є власністю організацій, що спрощує їх експлуатацію.

Регіональні (міські) мережі (MAN - Metropolitan Area Network) поєднують користувачів міста, області, невеликих країн. В якості каналів зв'язку найчастіше використовуються телефонні лінії. Відстані між вузлами мережі становлять 10 -1000км.

Глобальні мережі (WAN - Wide Area Network) поєднують користувачів, розташованих по усьому світі, і часто викорис­товують супутникові канали зв'язку, що дозволяють з'єднувати вузли мереж зв'язку і ПК, що знаходяться практично на будь-якій відстані один від одного.

Мережі відділів використовуються невеликою групою співробітників в основному з метою поділу дорогих пери­ферійних пристроїв, додатків і даних; мають один-два файлових сервера і не більше тридцяти користувачів; звичайно не розділяються на підмережі; створюються на основі якої-небудь однієї мережевої технології; можуть працювати на базі однорангових мережевих ОС.