1.4. Інформаційно-правове забезпечення системи банкрутства підприємств в Україні

Правові основи фінансів окремих суб’єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституція України від 28.06.96 р. є важливим джерелом фінансового права і віддзеркалює в концентрованому вигляді правовий простір, в якому здійснюється розвиток підприємництва в нашій країні. У статті 42 Конституції закріплене право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності.

Цивільним кодексом від 16.01.2003 р. №435-4 зі змінами та доповненнями регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно розділу 2 підрозділу 2 Цивільного Кодексу юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до глави 7 "Положення про юридичну особу", ст. 110 юридична особа ліквідується: …якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності встановлює відповідно до Конституції України Господарський кодекс від 16.01.2003 р. №436-4 зі змінами та доповненнями. Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Відповідно до глави 23 "Визнання суб’єкта підприємництва банкрутом" ст. 209 неспроможність суб'єкта підприємництва у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт визнається неспроможним. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством. Суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства.

Стаття 211 регламентує заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва: засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

Податковий кодекс України від 2.12. 2010 р. "№2755-VI регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Та даний Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"…

Відповідно глави 9 "Погашення податкового боргу платників податку" стаття 87 "Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків": з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм даного Кодексу.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. №2343-12 зі змінами та доповненнями (редакція від 15.01.2011 р.), встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Стаття 3 регламентує заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури: засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація). Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом.

Наказ МФУ "Про затвердження Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов’язаних з банкрутством" від 28.12.2010 р. №1674. Порядок визначає підстави, механізм та організацію роботи із здійснення заліку надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов'язаної з банкрутством.

Наказ ДПСУ "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладання мирової угоди у справі про банкрутсво" від 21.11.2000 р. №600 зі змінами та доповненнями (останні зміни від 28.12.2001 р. №524) визначає наступне. Прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкового боргу органами державної податкової служби здійснюється щодо тих податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, які передбачені Податковим кодексом і включаються до бюджетів відповідних рівнів. Крім того, прощенню (списанню) і розстроченню (відстроченню) підлягають усі види пені, штрафних та фінансових санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів, а також плата за наданий податковий кредит.

Визначення сум податкового боргу за податками, зборами (обов'язковими платежами), які надходять до бюджетів та державних цільових фондів, що підлягають прощенню (списанню) і розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.94 №37 зі змінами та доповненнями. Прощенню (списанню) підлягають нараховані, але не сплачені на дату укладення мирової угоди у справі про банкрутство суми податкового боргу, перелічені в пункті 2 Порядку, які виникли у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду.

Прощенню (списанню) чи розстроченню (відстроченню) підлягають нараховані, але не сплачені на дату укладення мирової угоди у справі про банкрутство суми податкового боргу, перелічені у пункті 2 Порядку, які виникли протягом трьох останніх календарних років перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2" Баланс", затверджене наказом МФУ від 31.03.99 р. №87 зі змінами і доповненнями, визначає склад, зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 3 "Звiт про фiнансовi результати", затверджене наказом МФУ вiд 31.03.99 р. №87 зі змінами і доповненнями, визначає змiст i форма звiту про фiнансовi результати, а також загальнi вимоги до розкриття його статей. Це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства

Наказ МЕУ "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства" №14 від 19.01.2006 р. (редакція від 26.10.2010 р. №1361) зі змінами та доповненнями регламентує визначення однозначних підходів при оцінці фінансового-господарського стану підприємств на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству; здійснення аналізу для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Об'єктом аналізу є фінансово-господарський стан неплатоспроможних підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності.

Таким чином, дотримання відповідних нормативно-законодавчих актів, забезпечить регулювання процедури банкрутства підприємств в Україні.