VII. Предмет показання потерпілого. Особливості їх перевірки і оцінки.

Показання потерпілого – це повідомлення особою якій злочином завдано фізичної, моральної або майнової шкоди, відомостей про відомі їй обставини, що підлягають встановленню по справі, зроблені і зафіксовані у встановленому законом порядку під час слідчої дії.

Особа якій завдано шкоду від злочинних дій має право давати показання після визнання її потерпілою у встановленому законом порядку.

Давати показання – це право потерпілого, а не його обов’язок, тому потерпілий на відміну від свідка не несе кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань.

Потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність тільки за дачу за відомо неправдивих показань.

Потерпілий може бути допитаний про обставини які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особистість обвинуваченого чи підозрюваного і його взаємовідносини з ними.

Не можуть бути доказами по справі повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме.

Показання потерпілого перевіряються шляхом аналізу їх змісту, співставленням з іншими доказами, що є у справі, провадження слідчих дій.

Особливість показань потерпілого заключається в тому, що вони виходять від особи чиї права були порушені злочином, а значить зацікавленої в результаті справи. Вказана обставина впливає на об’єктивність його показань. Потерпілий з почуття помсти за завдану йому шкоду може перебільшувати винуватість підсудного чи обвинуваченого в скоєнні злочину.

Крім того він може бути підданий впливу зі сторони обвинуваченого чи пов’язаних з ним осіб метою яких є добитися дачі неправдивих показань які викривлюють дійсність.

При оцінці показань потерпілого необхідно враховувати, що він як активний учасник кримінального процесу знайомиться в порядку статті 217 КПК з усіма матеріалами справи, бере участь при дослідженні обставин справи в суді і у зв’язку з цим може коректувати свої показання.

В показаннях потерпілого можуть бути помилки обумовлені його суб’єктивними якостями, а також об’єктивними умовами сприйняття.

Обвинувачення не може бути обґрунтоване на протиріччях в показаннях потерпілого які не підтверджені іншими доказами, а також котрі були наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів, а саме: в силу такого стану як сп’яніння, почуття страху і т.д. або підозрами потерпілого, що виникли на ґрунті особистих несприятливих відносин з обвинуваченим чи підозрюваним.

VIII. Показання підозрюваного і обвинуваченого в кримінальному процесі.

Показання підозрюваного – це повідомлення особою котра затримана за підозрою в скоєнні злочину, або особою відносно якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її в якості обвинуваченого, відомостей з приводу відомих йому обставин скоєння злочину в яких він підозрюється зроблені під час допиту в передбаченому законом порядку.

Показання обвинуваченого – це повідомлення особою відносно якої винесена постанова про притягнення її в якості обвинуваченої, відомостей по суті пред’явленого обвинувачення та інших відомих їй обставин зроблені під час допиту у встановленому законом порядку.

Предмет показань підозрюваного і обвинуваченого визначений відповідно в ч.1 ст. 73 і в ч. 1 ст. 74 КПК.

Підозрюваний має право давати показання з приводу обставин, що послугували його затриманню або обранню запобіжного заходу, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин по справі. Обвинувачений має право давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин по справі і доказів, що є в справі.

Давати показання і відповідати на питання – це право а не обов’язок підозрюваного і обвинуваченого. Домагатися їх показань (як і інших допитуваних осіб) шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів заборонено (ч. 3 ст. 22 КПК).

В залежності від відношення підозрюваного до висунутої проти нього підозри, а обвинуваченого до пред’явлення йому обвинувачення розрізняють повне та часткове визнання вини або заперечення ними своєї вини в інкримінуємому злочині.