Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КР. ПРОЦЕС. ЛЕК.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
712.7 Кб
Скачать

II. Предмет і межі доказування в кримінальному судочинстві.

Предмет – це сукупність передбачених кримінально-процесуальним законом обставин, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення справи.

Предмет доказування характеризує якісну сторону процесу доказування при провадженні дізнання, досудового слідства, розгляду кримінальної справи в суді підлягає доказуванню:

  1. Подія злочину.

  2. Винуватість особи і мотиви його споєння.

  3. Обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого.

  4. Встановлюють розмір і характер шкоди, а також розмір затрат лікувальної установи на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

При провадженні по кримінальній справі орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані виявити причини і умови, що сприяли скоєнню злочину (профілактика злочину).

Предмет доказування є єдиний для всіх кримінальних справ незалежно від характеру злочину.

З предметом доказування тісно пов’язане поняття меж доказування обставин кримінальної справи.

Межі доказування – це такий об’єм доказуваного матеріалу (доказів і їх джерел) який забезпечує надійне, достовірне встановлення всіх обставин, що входять в предмет доказування, правильного вирішення справи.

Межі доказування характеризують кількісну сторону процесу доказування.

Звуження меж доказування призводить до того, що деякі обставини, що входять в предмет доказування залишаються не достатньо дослідженими через прогалини в доказовому матеріалі.

Безпідставне розширення меж доказування призводить до невиправданого нагромадження доказової інформації яка не має відношення до справи.

III. Поняття документів в кримінальному процесі. Відповідність і допустимість доказів.

Докази по кримінальній справі – це будь-які фактичні дані на основі яких у встановленому законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка скоїла це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під фактичними даними слід розуміти не самі факти, а відомості про них.

Факти – це події, явища які не можна залучити до справи. Тому в процесі доказування по кримінальній справі слідчий, особа, що провадить дізнання, прокурор, суддя, суд оперують відомостями про події і явища дійсності зафіксованими в показаннях допитаних осіб, та інших джерел доказів.

Навіть при безпосередньому сприйнятті слідчим або суддею фактів і обставин в ході провадження слідчих і судових дій вони в кінцевому випадку оперують не тими фактами, а тільки відомостями про них.

Доказами в кримінальному процесі є переважно ті відомості про факти які зібрані слідчими органами, прокурором, суддею, і судом в результаті їх процесуальної діяльності.

Разом з тим в якості доказів можуть бути використані також фактичні дані отримані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає вичерпний перелік джерел доказів. Фактичні дані встановлюються показаннями свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами передбаченими КПК.

Тільки ті фактичні дані які отримані з належного джерела передбачені КПК можуть бути доказами в кримінальному судочинстві.

Викладене свідчить про те, що доказ по кримінальній справі виступає в єдності свого змісту і процесуальної форми (передбачене законом) джерело, відомості про факти.

Кожен доказ в кримінальному процесі повинен володіти відповідністю і допустимістю.

Відповідність доказу – це його спосіб встановлювати наявність або відсутність обставин, що входять в предмет доказування і мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідність доказу виражає зв’язок його змісту з обставинами які підлягають доказуванню по справі.

Допустимість доказу означає законність джерела, способу і процесуального порядку його отримання.

Закон встановлює наступні умови визнання цього доказу допустимим:

  1. Доказ повинен бути отриманий належним суб’єктом який має право проводити процесуальні дії які направлені на збирання цих доказів.

  2. Доказ повинен бути отриманий з належного процесуального джерела.

  3. Доказ повинен бути отриманий належним процесуальним способом.

  4. При збиранні доказів має бути дотриманий встановлений законом порядок процесуальної дії яка використовується як засіб його отримання.

У відповідності зі ст. 62 КУ обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах отриманих не законним шляхом.

ПВСУ в постанові № 9 Про застосування КУ при здійсненні правосуддя від 1 липня 1996 р. роз’яснив: “Докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом наприклад тоді, коли їх збирання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих КУ прав людини і громадянина”.

У встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку або не уповноваженою на те особою або органом, або з допомогою дій не передбачених процесуальними нормами.