Спільна промислова стратегія базується на трьох принципах:
постійному дотриманні всіх спільних політик, що стосуються промислової діяльності;
забезпечення рівного доступу підприємств Спільноти до зовнішніх ринків;
позитивному і послідовному пристосуванні до інноваційних змін в промисловості.
Стаття 157 Договору про ЄЕС зазначає, що Спільнота та держави-члени заохочуватимуть існування "середовища, сприятливого для ініціативи та розвитку підприємств всередині Спільноти, зокрема малих і середніх підприємств". Це є основою спільної підприємницької політики.
Які підприємства можна віднести до малих і середніх?
Відповідно до рекомендації Комісії, для того щоб підприємство належало до категорії МСП, в ньому має бути менше 250 робітників і воно не може належати одному чи кільком більшим підприємствам.
Середнє підприємство
Працює від 51 до 249 працівників, щорічний обіг не перевищує 40 мільйонів євро.
Мале підприємство:
близько 50 працівників, щорічний обіг не перевищує 7 мільйонів євро.
Це визначення є стандартним для програм Спільноти.
Відповідно до цього визначення в ЄС нараховується приблизно 17 мільйонів МСП, що забезпечують понад 75% зайнятості населення, здійснюють 50% усіх інвестицій та виробляють 60% ВВП Європейського Союзу.
Поряд із кількісним критерієм, МСП розрізняють за якісними критеріями, які насамперед спираються на належність капіталу, управління та методи фінансування підприємств.
Звичайно, МСП мають свої слабкі риси, а саме:
(а) труднощі в протистоянні адміністративному та правовому середовищу, створеному через становлення внутрішнього ринку та глобалізації виробництва;
(б) недостатня управлінська кваліфікація багатьох бізнесменів та/або небажання делегувати управлінських повноважень кваліфікованим партнерам;
(в) фінансові труднощі щодо фінансування бізнесу на великому ринку.
Європейська Хартія малих підприємств, схвалена Європейською Радою (19 та 20 червня 2000 року), зазначає, що становище малих підприємств у ЄС можна поліпшити шляхом стимулювання підприємництва, зменшення податкового й адміністративного тиску, полегшення доступу до кращих досягнень науки та техніки; постійного спрощення доступу до фінансових джерел.
Таблиця – Витрати на започаткування бізнесу, кількість процедур та пожлиаості залучити кредит у новий бізнес для деяких країн ЄС
Було прийнято декілька директив щодо гарантій розвитку підприємництва.
Перша директива запроваджує систему розкриття інформації про компанії (ведення реєстру та публікування інформації).
Вона зобов'язує держави-члени вести реєстр компаній, з яким можуть ознайомитися всі охочі, в державній офіційній газеті.
Друга директива передбачає гармонізацію стандартів і процедур щодо створення товариств з обмеженою відповідальністю та збереження й зміни їхнього статутного капіталу. Поправка до цієї директиви спрямована на забезпечення того, щоб для цього типу компаній заборонити можливість придбання своїх пайових часток за рахунок власних дочірніх компаній.
Третя директива запроваджує процедуру злиття державних товариств з обмеженою відповідальністю.
Наступні директиви регулюють процес поділу певної компанії на декілька одиниць, забезпечують права осіб, які ведуть справи з компанією, діяльність якої регулюється законодавством іншої держави-члена.
Рада ЄС ухвалила Правила про статут європейської компанії.
Ці європейські компанії будуть занесені в реєстр тієї держави, на території якої знаходиться офіційна адреса компанії. Про кожну створену європейську компанію публікується повідомлення в Офіційному віснику ЄС.
Капітал європейської компанії має бути не менше ніж 120 000 євро.
Статус європейської компанії надасть підприємствам новий додатковий інструмент, який зробить процес транскордонного управління підприємством гнучкішим та менш забюрократизованим, а також поліпшить конкурентоздатність підприємств Спільноти.
Європейські компанії будуть здатні повноцінно функціонувати в межах усієї Спільноти, як суб'єкти законодавства, що має пряму дію в усіх державах-членах. Підприємства з принаймні двох держав, прагнучи створити європейську компанію, матимуть кілька можливостей :