19. Поезія освіти і наука. «Євхаристеріон» с.Почаського. Особливості композиції.

Піднесений Могилі на Великдень першого року існування лаврської школи учнями-риториками. Повна назва – « Євхаристеріон або вдячність за фундування школи». Панегірик скл. з 2х частин. «Гелікон, себто перший сад знання» має7 наук : граматику, що вчить слів і вимови, діалектику,арифметику, музику,геометрію, астрономію, теологію, корінь усіх наук і знань. Наступні 2 вірші оспівують любов Могили до наук й висловлюють молитву до Бога, щоб підтримав цю любов фундатора. 2й сад знання це Парнас, що включає 10 галузей визволених наук, з цих галузей цікаві «Кліо,себто вправа у ч итанні історій», «Мельпомена, вправа в писанні сумних і жалібних віршів», « Кліопа,вправа в написанні високих і поважних речей», «Талія, в написанні веселих віршів».Манера панегіризму польської схоластики.Синтез 2х картин світу – наукової і поетичної.Дає ідеальний образ античності.Геральдичний вірш.Закінчується присвятою Заірові. Автор – Сифоній почаський : професор риторики, вихованець братської школи, декламував вірші Саковича.

20. Вірші о.Віталія в оцінці Івана Франка (за статтею «Забутий віршописець XVII віку»)

I. У 1612р. було видано «Діоптру»- збірник перекладений з грецької і латинської мови о.Віталієм – ігуменом Дубенського монастиря. Книга була популярна, оскільки мала кілька видань. Грецький оригінал твору досі не відомий. Існує кілька інших «Діоптр», наприклад Филипа Солітарія (написана для чернеця Каленика). Проте книга Филипа діалогова, перекладена на церковнославянську раніше часу життя о.Віталія, зміст аскетичий близький до монаршого життя, написана віршами. Книга о. Віталія має форму «поученій», зміст стосується як монахів так і світських людей, написана прозою з віршованими вставками.

Вірші не талановиті (за оцінкою Франка), але це одна з найдавніших проб віршування, особливо виказування у короткій формі життєвих моральних правил. Відгомони польських висловів та укр. народної мудрості (як у Вишенського та Потія)

«Діоптра»: 3 частини по 40 глав. 1.«О презренії мира» 2.«О нравех мира» 3.«Яко подобаєт презревшим суєту мира сего достойно работати Іс.Христу» . Франко розглядає лише віршовані вставки, автором яких є о.Віталій.

II. Головні аскетичні теми: 1. Надія на Бога. Діяльність повинна мати основу і мету у Бозі. 2.Праведне життя – втеча до щасливого краю. Життя – носіння Христового ярма, яке є легше від світського і яке бадьорить, але потребує зречення від світу. 3. Протиставлення праведного життя світському (як Вавилон і Сіон) (втеча від Содому, як у Вишенського) Світ обдурює чоловіка. Світу треба остерігатись. Світ фальшивий (лицемір) У світі все марне для тіла і душі. 4. Протиставляються життєві радощі пекельним мукам (не так моралістично, як у інших). Обовязки праці і здержливості. Христос відчиняє для нас райські двері.

III. Крім повчань до монахів, є загальнолюдські теми про відносини вищих до нищих, ворогів, правителів, злих, добрих, життя, смерті.

Без кришталевої форми, але здорові (з духовним добром автора). Оригінальність у моралі, вірші вийшли за мури монастиря.

Відгомони суспільної боротьби: великі хиби народу (старшинування), суєта благородства. Чи не перша згадка персонажів «Ілліади»(Терситей, Ахілей). Далекі від полеміки. Практично не дають відомостей про автора чи джерела твору. Проти послужництва панам, самих панів, лихварів та хабарників. За чистоту вищих чинів (нечистий не може навчати) Відносини з ворогами. Проти переслідування покора, його треба любити. Ворогами не потрібно гордувати. З лихими не потрібно дружити. По друзях пізнають людину. Покута за гріхи (без особливої уваги). Пам'ять про смерть (образ смерті-косаря).

Франко : «О.Віталій – жива симпатична людина. Його вірші мають право на місце в історії літератури»