- •72. Міжнародні фін. Організації.
- •71. Україна у світовому фін. Просторі.
- •68. Поняття та функції валютного контролю.
- •66. Система органів валютного регулювання.
- •65. Загальна характеристика валютного законодавства.
- •64. Правила ведення касових операцій.
- •63. Правові форми безготівкових розрахунків. Http://www.Ebk.Net.Ua/Book/law/getmantsev_bpu/part6/604.Htm
- •61. Правові основи грошовой системи україни.
- •60. Організаційна структура комерц. Банків.
- •58. Роль і функції комерційних банків.
- •56 Правовий статус Нац. Банку України.
- •55 Поняття і функції банківської системи України
- •52 Фін правовідносини у сфері держ. Кредиту
- •48. Податки з доходів фіз. Осіб.
- •47. Податки з юр. Осіб.
56 Правовий статус Нац. Банку України.
Верхній рівень банківської системи України представлений єдиним органом — Національним банком України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. (далі — Закон про НБУ) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції повноваження і функції якого визначаються Конституцією України[1], цим Законом та іншими законами України.
Стаття 2. Правова основа діяльності Національного банку України
Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Місцезнаходження Ради Національного банку України (далі - Рада Національного банку), Правління Національного банку України (далі - Правління Національного банку) та центрального апарату Національного банку - місто Київ.
{ Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2478-VI ( 2478-17 ) від 09.07.2010 }
Визначальним елементом правового статусу Національного банку України є положення, закріплене у ст. 2 Закону про НБУ: Національний банк України є особливим центральним органом державного управління. Використання законодавцем терміна «особливий центральний орган державного управління» при характеристиці Національного банку України є універсальним підходом з огляду на дві підстави.
55 Поняття і функції банківської системи України
Банківська система — це не довільне явище, а складова частина кредитно-грошової системи, елемент економічного базису суспільства, яка розвивається за законами ринкової економіки. Ця система — внутрішньо організована, взаємопов'язана, має загальну мету та завдання.
Банківська система є законодавче визначеною, чітко структурованою сукупністю фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи виявляється р її функціях, а саме:
а) створення грошей і регулювання грошової маси;
6) трансформаційна функція; в) стабілізаційна функція.
Важливою функцією банківської системи є функція створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банки оперативно змінюють масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки) і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.
Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики.
Крім зазначених функцій, банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Оскільки для банківської діяльності характерна висока ризикованість, і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози
54. Правове регулювання та управління внутрішнім держ. боргом.
Державний борг — це сума заборгованості держави перед креди-торами.
Основні причини створення і збільшення державного боргу – хронічний дефіцит державного бюджету;
Основними формами державного боргу є: капітальний, поточний, внутрішній, зовнішній, номінальний, реальний борг (рис. 5.6).
Капітальний борг - загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов’язаннями держави на визначені періоди
Поточний борг - сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені в поточному році
Внутрішній борг - заборгованість юридичним і фізичним осо-бам своєї країни (резидентам)
Зовнішній борг - заборгованість кредиторам держави за межа-ми країни
Номінальний борг - визначається як величина заборгованості виражена в грошовій формі в розрахунку на поточний період
Реальний борг - залежить від темпів інфляції і грошової політики центрального банку