82 Класифікація норм права.

Норма права - встановлене та санкціоноване державою загально-обов’язкове правило поведінки, що забезпечується силою державного примусу.

Класифікація :

1. За галузями права :

• кримінальне;

• цивільне;

• Конситуційне...

2. За функціями :

• регулятивні;

• охоронювальні.

3. За характером вміщених правил поведінки:

• зобов’язуючі;

• забороняючі;

• вправомочуючі.

4. По ступіню визначеності :

• абсолютно-визначені;

• відносно-визначені;

• альтернативні.

5. По колу осіб :

• загальні;

• спеціальні (закріплюючі; дефінітивні; норми-принципи).

6. По часу дії :

• тимчасові;

• постійні.

7. По юридичній силі :

• Конституція;

• конституційні закони;

• закони;

• підзаконні акти.

83 Співвідношення держави та права.

Держава - організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючої в ньому частини населення, здійснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов’язкових норм поведінки і механізму їх впровадження у життя.

Право - система встановлених чи санкціонованих державою загально-обов’язкових правил поведінки, які виражають волю домінуючої в суспільстві частини населення, спрямованих на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і дотримання яких забезпечується цілеспрямована діяльність держави.

Держава та право - пов’язані між собою, оскільки є частинами надбудови суспільства і тому існувати ізольовано не можуть. Держава інспірає та охороняє норми права, так як без її правотворчої та владної діяльності вони не можуть набути характеру загальнообов’язковості регулятора суспільних правовідносин. З іншого боку : в нормах права держава отримує своє юридичне оформлення. Діяльність держави здійснюється на основі норм права. Основи держави в Конституційних нормах.

Тип держави та система права взаємозалежні та взаємовизначальні.

84 Вищі виконавчі органи державно влади.

До вищих органів виконавчої влади відносяться глава уряду, уряд та маністерства, відомства та інші центральні заклади.

В конституційних монархіях головою держави формально рахується монарх. Він має право: розпуску нижньої палати парламента; скликання сесій; призначення членів верхньої палати; затвердження та опублікування законів; право “вето”. Зазвичай монарх - верховний головокомандуючий, презентує країну в міжнародних правовідносинах. В країнах з республіканським правлінням головою держави, як правило, є президент. В цілому повноваження президента зводяться до : приймає іноземних дипломатичних представників; призначає послів; ратифікує міжнародні договори і угоди; є головнокомандуючим збройними силами держави. В парламентських республіках він, хоч і виступає главою держави, але вищу виконавчу владу здійснює глава уряду. Тут розпуск парламенту хоч і оформляється указом президента, але здійснюється за рішенням уряду, акти президента, без підпису уряду , не маютьс юридичної сили.

Уряд - вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, який безпосередньо здійснює управління країною. Уряд очолює голова уряду (прем’єр-міністр, голова ради, канцлер ... ). До уряду входять члени міністерств, департаментів, а також заступники голови уряду. Уряд приймає рішення та видає правові акти. В унітарних державах один уряд, в федеративних - федерадьний та уряди членів федерації. Уряди є кооліаційні (з двох чи > партій, як правило в парламентських державах) та однопартійні.

Міністерства, відомства та центральні державні заклади. Не зважаючи на їх різноманітність вони мають однакові функції по забезпеченню безпеки країни, підтримувати громадський порядок, ефективне та оптимальне управління певними сферами : економікою, соц.забез тощо. Вони формуються взалежності від їх задач. При уряді можуть створюватись інші центральні відомства, комітети тощо. До спеціальних органів відноситься поліція, ДАІ, виправно-трудові заклади тощо. Вони відрізняються структурою, змістом та методами діяльності. Вони вирішують задачі по охороні правопорядку шляхом застосування примусових заходів, в тому числі і з використанням бойової техніки, шо не властиво іншим органам.