4. Визначення права.

Право - це система загальнообов’язкових норм , що врегульовують певні правовідносини та охороняються силою держави.

Право - соціальне явище без якого не можливе існування цивілізованого суспільства;

Право - повинно відображати вимоги загальнолюдської справедливості, служити інтересам суспільства вцілому;

Право - як право приватної власності є основою всіх прав людини;

Право - міра поведінки, встановлена та охоронювана державою.

Кант. Право - сукупність умов при яких свавілля одного може бути погоджено з свавіллям іншого по спільному для них правилу свободи.

Гегель. Під “почвой права” є вільна воля, мир духу, породжений ним самим як друга природа.

Право - це система формально визначених норм (правил поведінки), які встановлені або санкціоновані державою у спеціальному порядку, є загально-обов’язковими для всього населення, державних органів та посадових осіб, охороняється державною владою від порушень, виражає волю народу опосередковано через преставників або безпосередньо і направлені на регулювання та охорону суспільних відносин.

5. Право і норми громадських організацій, норм звичаїв, традицій, ритуалів.

Важливим засобом організації суспільних відносин є соціальні норми, норми права, норми моралі, норми громадських організацій, норми традицій, звичаїв ритуалів.

Соціальні норми - це правила, що регулюють поведінку людей та діяльність організацій в їх взаємовідносинах. Необхідність в соціальних нормах виникла на раніх сходинках розвитку людського суспільства взв’язку з необхідністю врегулювання поведінки людей загальними правилами. Її ознаки : 1. Соціальні норми є правлами поведінки людей (тобто вони вказують якими повинні бути вчинки людей); 2. Це правила поведінки загального характеру. Характер виражається в тому, що вимоги норми відносять не до конкретної особи, а до конкретних людей. 3. Це не тільки загальні, а і обов’язкові правила поведінки людей в суспільстві. А

Норма права - встановлене і санкціоно-ване державою і в певному порядку правило поведінки, яке має загально-обов’язковий характер та забезпечується силою державного примусу.

Норми моралі - правила поведінки, які встановлюються в суспільстві у відповідності з моральними уявленями людей про добро і зло, справедливість... і охороняються силою суспільної думки.

Норми звичаїв - правила поведінки, що склались в визначеній суспільній сфері і ввійшли в звичку людей.

Норми традиції - виступають у вигляді найбільш загальних і стабільних правил поведінки.

Єдність правових норм і соціальних норм цивілізованого суспільства засновуються на спільності соціально-економічних інтересів, культури суспільства, приверженості людей до ідеалів свободи та справедливості.

Норми права і соціальні норми взаємодіють між собою. Вони взаємообумовлюють, доповнюють, взаємозабезпечують один одного в регулюванні суспільних відносин. Це зумовлюється тим, що правові закони втілюють в себе принципи гуманізму, справедливості, рівності.

6 Структура правової норми.

Норма права - встановлене і санкціоноване державою і в певному порядку правило поведінки, яке має загально-обов’язковий характер та забезпечується силою державного примусу.

Ознаки норми права :

1. встановлюється та санкціонується державою.

2. має представницько-зобов’язувальний характер.

3. забезпечується нормами державного примусу.

4. є держаним регулятором суспільних відносин.

Нормі права притаманна така структура :

Гіпотеза - елемент норми права, в якому зазначається при яких умовах слід керуватись даним правилом. Є такі види гіпотез : визначена (вичерпно визначає конкретні умови); не повністю визначена (формулює умови в загальній формі на розгляд суб’єкта, наприклад “в необхідному випадку”); відносно визначена (обмежує застосування певним колом формальних вимог); абстрактна (умови визначаються загальнородовими ознаками, без глибокої деталізації, що врегульовує значну кількість однорідних випадків); казуальна (умови застосування досить деталізовані спеціальними родовими ознаками).

Диспозиція - елемент норми права, що вказує якими можуть бути чи повинні бути діяння (поведінка) суб’єкта при наявності умов, що передбачені гіпотезою. Є такі види диспозицій : визначена (однозначне правило поведінки без надання правила вибору); не повністю визначена (загальні вимоги до правил поведінки не деталізуючи їх, а залишивши на вибір суб’єкта); відносно визначена (вказує на права та обов’язки суб’єкта, але надоє можливість уточнення поведінки взалежності від умов).

Санкція - елемент норми права, що визначає яка міра державного стягнення може застосовуватись до правопорушника приписів диспозиції. Є такі санкції : визначена та відносно визначена.