8.Туристичний потенціал Південної Німеччини

-Баварія

-Баден-Вюртемберг

Там є:

-гірськолижні курорти

-бальнеологічні кур.

-заповідні території (найбільший на терит.Баварії)

-озера

Гірськолижні курорти Нім.характеризуються високим рівнем інфраструктури, широким вибором межних трас.

Гірськолижні курорти:

-Оберстдорф

-Берхтесгаден

-Гармін-Партенкірхен

Альпійські озера:

-Боденське

-Кітізеє

-Аммерзеє

-Кимзеє…

Бальнеологічні кур:

-Баден-Баден

-Бадкюссінг(термічні джерела)

Нац.парки:

-Баварський ліс(150 тис.га)

Пам’ятки:

-Замок Безумного короля(Найневахштайм)

9.Паризький туристичний район Франції

-Іль-де-Франс

-Шампань-Арденни

-Бургундія

-Центр

-Землі на Луарі

Пар.район найбільший за площею і найважливіший у туристичному відношенні. Все життя цього району тісно пов’язане з Парижем.

Це район, в центрі якого знаходиться сам Париж. Він займає більше чверті території країни. У природному відношенні це басейн Сени і його найближче оточення зі сприятливим поєднанням родючих ґрунтів, рівнинного рельєфу, теплого і вологого клімату. Територія ця здавна була ядром королівства й відіграла особливу роль у житті Франції. Вона насичена численними історичними і культурними пам'ятками. Серед них собори в Шартрі та Ам'єні, знамениті замки Луари, історичні центри Орлеан, Блуа, Тур, Реймс і Руш.

10.Туристичний потенціал Англії

В Англії склалися сприятливі умови для розвитку туризму: у країні немає районів, віддалених від моря більш ніж на 120 км, тобто одного-півтора годин їзди, безліч міст розташовано безпосередньо на узбережжі.

В Англії різноманітні ландшафти, і в кожній з частин країни є гірські або горбисті райони. Величезна кількість річок і озер. У населення в приватній власності налічується понад 400 тис. морських і більше 100 тис. річкових прогулянкових судів.

Переважна кількість іноземних туристів приїжджає до Великобританії з ближніх європейських країн: Ірландії, Франції, Нідерландів, Бельгії, Німеччини, скандинавських країн, а також із США, Канади, Австралії, Новій Зеландії, Південно-Африканської республіки. В останні роки частка поза його простіром країн, особливо США, у в'їзному туризмі виросла. Новим є і приїзд до країни щорічно значного числа японських туристів.

Значну роль у в'їзному туризмі має транзит. Вирушають до країн Західної Європи туристи із США і Канади прибувають до британських аеропортів, головним чином у Хітроу, і, пробувши один-два дні в Лондоні, слідують в потрібну країну.

У Лондон, як правило, заходять і суду круїзних маршрутів, що проходять по Північному і Балтійському морях, навколо Європи і по Атлантичному океану. Більшість іноземних туристів, що прибувають з країн Європи, використовують ті ж транспортні шляхи, що і виїжджають з країни британські туристи, але менше їдуть на особистих автомобілях.

З поза його простіром країн туристи прилітають на літаках в аеропорти Хітроу та Стенстад. Між Лондоном і аеропортами США і Канади є постійні авіарейси, якими щорічно перевозиться до 20 млн пасажирів.

Головний туристський центр Великобританії - її столиця Лондон. Його відвідують усі вітчизняні та іноземні туристи. Значна частина туристських фірм обмежує туристські поїздки по Великобританії тільки Лондоном і його околицями.

11.) Північно-східний туристичний макрорайон США

У складі Північно-східного макрорайону — Мегалополіс та Янкіленд.

Янкиленд — культурний регіон США, ареал мешкання янкі, як називали в XVIII ст американських колоністів — мешканців півночі. Район ділиться на дві частини: Нова Англія (штати Коннектікут, Массачусетс, Род-Айленд, Нью-Гемпшир, Вермонт і Мен) і Верхній Нью-Йорк.

Мегаполіс – НЙ, Бостон, Вашингтон, Філадельфія.

Нова Англія. Гарвардський університет (Бостон), Нью-Хейвені (штат Коннектикут) - престижний Єльський університет. Бостон – Плимутський камінь, музей під відкритим небом. Філадельфія – Індепенденс-Хол, музеї, Дзвін Свободи, Зал конгресу.

Північний схід США об'єднує дев'ять штатів. Хоча він і найменший за площею з чотирьох регіонів США, він є найбагатшим. Найвищий рівень рівень середнього доходу в США досягнутий в штатах Меріленд, Нью-Джерсі і Коннектікут, Массачусетс знаходиться на п'ятому місці. На північний Схід США доводиться близько 25% валового внутрішнього продукту США. Найбільші міста на північному Сході США - Нью-Йорк (штат Нью-Йорк), Філадельфія (штат Пенсільванія), Бостон (штат Массачусетс) і Піттсбург (штат Пенсильванія).

Нова Англія - регіон на північному сході США, в який входять штати Массачусетс, Мен, Коннектікут, Нью-Гемпшир, Вермонт і Род-Айленд. Саме тут, на території сучасного штату Массачусетс, в 1620 році переселенцями з Англії, яких зараз називають "отцамі-пілігрімамі", була заснована друга на території США британська колонія. В кінці XVIII століття колонії Нової Англії стали одними з перших північноамериканських колоній Великобританії, що виступили за незалежність від британської корони. Нова Англія була першим регіоном США, перетвореним промисловою революцією.

Найбільшим містом, економічним і культурним центром Нової Англії є Бостон (штат Массачусетс). У Новій Англії розташовані найстаріші і самих відомі вищі учбові заклади США, у тому числі Гарвардський і Йельський університети, Массачусетський технологічний інститут.

12.) Західний район

• Нормандія(нижня і верхня)

• Бретань

Район витягнутий уздовж узбережжя Ла-Маншу. Тому спеціалізується на пляжному туризмі.

Переважає м’який клімат.

Головним морським курортом Бретані вважається Ля-Боль (9 км.)Характерним є розвинута пляжна інфраструктура.

На території району поширений культурно-пізнавальний туризм.

«Будівельне диво» - церква-фортеця Сен-Мішель

13.) Пн. Італія

Валле-д'Аоста, Венето, Лігурія, Ламбардія, П’ємонт, Трентіно-Альто-Адідже, Фріулі-Венеція-Джулія, Емілія-Роман’я.

Міста: Бергамо, Болон’я, Венеція, Верона, Греція, Мілан, Равенна, Сан-Ремо

Курорти : в основному гірськолижні (Трентіно, Мадонна-ді-Кампільйо), озера (Рів’єра, Маджоре, Гарда)

м. Мілан – (Замок Сфорца, Міланський кафедральный собор, оперний театр Ла Скала)

м. Турін – (Собор Іоана Хрестителя)

Венето (Венеція) - Місто розташоване на 117 невеликих островах у Венеціанській лагуні Адріатичного моря. (Уздовж каналів і вузьких кривих вулиць розташовуються багато декоровані церкви, палаци. На центральній площі Сан-Марко — собор (IX—XV століття), Палац дожів (XIV—XV століть), Стара бібліотека Сан-марко (XVI століття), будівлі релігійних братерств (скоул), монастирі. Місто і лагуна включені в список Світової спадщини.)

м. Емілія – Роман’я - (Болонский Университет)

м. Фриули-Венеция (Джулія – винний туризм)

14.) Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні, регіональні та глобальні угрупування.

15.) Туристичний потенціал Південної Італії

Південна Італія включає області Кампанія, Абруцци, Молізе, Апулія, Базіліката, Калабрія, Сіцілія і Сардінія. Південна Італія — найобширніший район країни, що займає більше 40% її території, район з багатою і всілякою південною природою, з багатющою історичною спадщиною і пам'ятниками багатьох древніх культур. В той же час Південь — це найвідсталіший район країни в господарському, соціальному і культурному стосунках.

Найкрупніший центр всього Півдня — Неаполь. Неаполь забудований дуже тісно і разностільно. Вузькі вулиці збігають з горбів до моря. Нарядні набережні є сусідами з кварталами бідноти, де багато сімей туляться в мало пристосованих для житла приміщеннях, а в напівпідвалах працюють ремісники; над вулицями тут фестонами звисає білизна, яка сушиться на вірьовках. Тут же випікається знаменита неаполітанська піца.

Майже виключно туризмом живуть і невеликі острови в Неаполітанській затоці — Капрі і Іськья, забудовані багаточисельними віллами і готелями.На території півострівного Півдня виділяється «індустріальний трикутник» Барі, що розвивається, — Бріндізі — Таранто.

Інші міста: Салерно, Фаджо.

Національний музей Неаполя, Галерея Капо Діамонде, Національний архітектурний музей, Оперний театр Санто Карло.

16.) Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов'язаних елементів, які діють як одне ціле на світовій політичній арені.

17.) Центральну Італію формують п’ять регіонів: Лацио, Абруццо, Марке, Тоскана, Умбрія.

Міста: Рим, Флоренція, Піза, Сієна

м. Рим – (Собор Святого Петра - самая большая церковь Европы, центр католицизма (расположен на территории государства Ватикан; Фонтан Треви - самый знаменитый фонтан Рима, и считающийся самым красивым фонтан черепах; Пантеон - древнеримский храм всех богов)

Тоскана – (Собор Санта-Мария дель Фьоре)

м. Піза – (Пізанськая вежа - дзвонова вежа, або Кампаніла, частина ансамблю міського собору Санта Марія Ассунта. Вона одержала прізвисько «Падаюча вежа» і всесвітню популярність завдяки тому, що вона сильно нахилена і, якби, «падає».)

м. Умбрія – (университет Перуджи (основан в 1200 г.) — один из старейших в Европе.)

м. Абруццо – (гірсько-лижний, пляжний курорти) - часто привлекает любителей активного туризма. Монтесильвано — маленький городок, протянувшийся вдоль морского побережья недалеко от устья реки Салины. В 8 км от Монтесильвано находится крупный город Пескара — коммерческий центр Абруццо. Монтесильвано — наиболее известный и посещаемый туристами курорт в Абруццо. Пинето — самый модный из всех курортов области, с современной инфраструктурой и комфортабельными отелями. В 20 км находится красивейший городок Атри, известный своей древней историей и знаменитым храмом. Также недалеко от Пинето расположена известная морская крепость Черрано. Курорт Сильви-Марина расположен у подножия горы Гран-Сассо, недалеко от национального парка Абруццо. Здесь много архитектурных памятников, яркое солнце и тёплое море. Местечко занимает шестикилометровую пляжную косу. Это одно из красивейших мест области Абруццо.

18.) Закономірності в країнознавстві:

- Закономірність неминучого розпаду імперій – будь-яка багатонаціональна імперія неминуче приречена на розпад.

- Зростання кількості країн на політичній карті світу: поступово відбувається збільшення кількості незалежних держав.

- Закономірність створення національних держав: виявляється у нездоланному бажанні будь-якої нації створити незалежну державу. З цією метою нація мобілізує всі наявні ресурси аж до ведення перманентних воєн

- Закономірність геополітичного маятника історії (закономірність історичної справедливості): через значний час починається відродження знищених чи захоплених національних держав та створених ними цивілізації та культур

19.) Світова́ спа́дщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

В 1972 році, на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини[1] (вступила в силу в 1975 році). До початку 1992 року конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН (в тому числі СРСР в 1988 році)[2].

Статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:

Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.

Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.

Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).

Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.

Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

Станом на листопад 2008 року у списку Світової спадщини знаходилося 878 об'єктів (зокрема 679 культурних, 174 природних і 25 змішаних) з 145 країн. Це окремі архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Львова (Україна), Московський Кремль і Красна площа (Росія) та інші міста — Бразиліа, Венеція разом із лагуною та ін.; археологічні заповідники — Дельфи та ін.; національні парки — Морський парк Великого бар'єрного рифу, Єллоустонський (США) та інші. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання щодо їхнього збереження.

Критерії

Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді. Для цього, та через прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії. Спочатку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини — цей список налічував шість пунктів. Потім для відновлення рівноваги між різними континентами з'явилися природні об'єкти і для них список з чотирьох пунктів. І, нарешті, в 2005 році всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них[3]. Номери критеріїв зазвичай позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами.

Культурні критерії

(i) Об'єкт є шедевром людського творчого генія.

(ii) Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей в даний період часу або в певному культурному просторі, в архітектурі або в технологіях, в монументальному мистецтві, в плануванні міст або створенні ландшафтів.

(iii) Об'єкт є унікальним або принаймні винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує до цих пір або вже зникла.

(iv) Об'єкт є видатним прикладом конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, що ілюструє значущий період людської історії.

(v) Об'єкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив необоротних змін.

(vi) Об'єкт безпосередньо або матеріально пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами і має виняткову світову важливість. (На думку комітету ЮНЕСКО цей критерій повинен переважно використовуватися разом з яким-небудь ще критерієм або критеріями).

Природні критерії

(vii) Об'єкт є природним феноменом або простором виняткової природної краси і естетичної важливості.

(viii) Об'єкт є видатним зразком головних етапів історії Землі, зокрема пам'ятником минулого, символом геологічних процесів, що відбуваються, розвитку рельєфу або символом геоморфичних або фізіографічних особливостей.

(ix) Об'єкт є видатним зразком екологічних або біологічних процесів, що відбуваються, в еволюції і розвитку земних, прісноводих, берегових і морських екосистем і рослинних і тваринних співтовариств.

(x) Об'єкт включає найважливіше або найзначніше природне місце існування для збереження в ній біологічного різноманіття, зокрема зникаючих видів виняткової світової цінності з погляду науки і охорони.

20.) Державний устрій Великобританії

Форма правління

Конституційна монархія.

Конституція

У формі єдиного документа конституції не існує. Конституційне значення мають традиції, законодавчі акти Парламенту та судові прецеденти.

Інститут Президента

Інститут президентства відсутній.

Глава держави – Королева, Ії Величність Єлизавета ІІ (з 6 лютого1952 р.). Її спадкоємець – Принц Чарльз (старший син).

Глава держави – монарх (королева). Королева Єлизавета ІІ (на троні з 6 лютого 1952 р.) є 40-м британським монархом з часів Вільяма Завойовника (1066 р.) і належить до Віндзорської династії. Королева вважається верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, верховним головнокомандувачем збройних сил, світським главою англіканської церкви, має формально-конституційне право скликати Парламент, розпускати Палату Громад, санкціонувати законопроекти, схвалені Парламентом. Поза цим, всі основні прерогативи державної влади здійснюються Парламентом та Урядом.

Законодавча влада

Парламент є незалежним законотворчим органом. Складається з двох палат.

Депутати Палати Громад обираються на 5 років за мажоритарною системою, відносною більшістю прямим і таємним голосуванням на основі загального виборчого права особами, яким виповнилося 18 років.

Спікер Палати Громад – Джон Беркоу (обраний 22 червня 2009 року, переобраний на посаду 18 травня 2010 року).

Палата Лордів складається з довічних перів (після проведення першого етапу конституційної реформи у листопаді 1999 р. майже всі спадкові пери, за винятком спеціально обраних 92, були позбавлені права засідати у Палаті Лордів), спеціально обраних спадкових перів, лордів-суддів з апеляцій та „духовних лордів” - двох архієпископів та 24 єпископів Англіканської Церкви. Кількісний склад Палати Лордів може змінюватись за рахунок зміни кількості довічних перів, чия загальна чисельність не регулюється законодавством.

Спікер Палати Лордів – баронеса Хеймен. Призначена Королевою Єлизаветою ІІ за результатами голосування Палати Лордів 4 липня 2006 р.

В умовах відсутності конституції і за положенням “парламентського суверенітету” Парламент не зв'язаний раніше ухваленими рішеннями і може скасовувати акти конституційного значення. Британські суди позбавлені права переглядати або скасовувати акти Парламенту.

Виконавча влада

Уряд країни, як правило, очолюється лідером партії, яка перемогла на виборах і має найбільшу кількість місць y Палаті Громад, складається з членів Кабінету, міністрів, що не входять до складу Кабінету, і молодших міністрів (всього налічується близько 100 осіб). Прем'єр-міністр одноосібно формує склад Уряду та визначає, хто з міністрів входить до складу Кабінету.

6 травня 2010 р. в країні пройшли вибори до парламенту, за результатами яких було сформовано новий уряд. Новим Прем'єр-міністром став консерватор Девід Кемерон, який замінив лейбориста Гордона Брауна, створивши коаліцію з ліберал-демократами.

Судова влада

• Судова колегія Палати Лордів (найвища апеляційна інстанція у цивільних справах по всій країні, у кримінальних справах – в Англії, Уельсі та Північній Ірландії)

• Верховні Суди Англії, Уельсу та Північної Ірландії

• Шотландський Сесійний та Верховний Суд

Ключові політичні партії та їх лідери

• Лейбористська партія. Створена в 1890 році. Налічує близько 200 тис. членів. Лідер партії – Едвард Мілібенд.

• Консервативна партія. Дата заснування – 1671 р. (партія “Торі”), як Консервативна партія існує з 1830 р. Налічує близько 290 тис. членів. Лідер партії – Девід Камерон.

• Ліберально-демократична партія. Сформована в березні 1988 року шляхом об’єднання ліберальної та соціал-демократичної партій. Налічує близько 70 тис. членів. Лідер – Нік Клегг

Міжнародний статус країни

Міжнародний статус країни з моменту ухвалення у 1931 р. Вестмінстерського статуту Велика Британія в особі свого монарха стала вважатись головою Британської Співдружності Націй, нині - Співдружності (The Commonwealth), до складу якої входять 53 держави, які отримали незалежність в результаті деколонізації, або мають традиційно тісні відносини з іншими країнами Співдружності. Під контролем Великої Британії продовжують залишатися 13 заморських територій.

Велика Британія – одна з країн-засновників ООН та постійний член Ради Безпеки, з 1949 р. - член НАТО; з 1973 р. – член Європейського Союзу.