Значення справи для Міжнародного Права:
Даний спір вніс доповнення до тлумачення суті вже існуючих принципів міжнародного права, закріплених в Статуті Організації Об’єднаних Націй. Наприклад, якщо розглянути принцип невтручання, то він торкається права кожної держави на ведення своїх справ без втручання ззовні. Цей принцип закріплений і в судовій практиці, відображений в багатьох резолюціях і деклараціях, прийнятими міжнародними організаціями, в яких брали участь і США і Нікарагуа. Слід звернути увагу на те, що в сучасній практиці держав було чимало випадків втручання в справи будь-якої держави на користь сил, протидіючих правлінню в державі, що практика держав не виправдовує точку зору, згідно з якою в сучасному міжнародному праві існує певне загальне право на втручання в цілях підтримки опозиції в межах іншої держави і це дійсно не підтримується ні США, ні Нікарагуа.
Ще одне питання, яке розглянув Суд: якщо одна держава діє по відношенню до іншої, порушуючи принцип невтручання, то чи може третя держава на законних основах, в якості мір відповіді, діяти так, щоб це було прирівняно до втручання у внутрішні справи першої держави?
У відповідності з сучасними міжнародним правом, держави не мають права на «колективну» озброєну акцію у відповідь на дії, що не являються «озброєним нападом». Але для того, щоб довести, що дії Нікарагуа були поштовхом до колективної самооборони, потрібна була наявність факту нападу з боку Нікарагуа на цю державу. У нашому випадку на Коста-Рику або Гондурас. Зважаючи на відсутність достовірних відомостей про перехід кордону і напад на ці держави, то можна дійти висновку,що ні ці набіги, ні поставка зброї про яку було заявлено, не можуть слугувати виправданням на застосування права колективної самооборони. Поняття «озброєного нападу» не включає в себе допомогу повстанцям у вигляді поставок зброї чи наданні тилової або будь-якої іншої підтримки. Тобто, підсумовуючи вищеописане, можна сказати, що США порушили принцип забороняючий прибігати до погрози силою чи її застосування, шляхом дій, які були ними здійснені.
Щодо принципу суверенітету, то він розповсюджується на внутрішні води і територіальні води кожної держави, а також на повітряний простір кожної держави. Тобто установка мін прямо порушувала суверенітет держави, а також, свобода входу в порти була утиснена, тобто порушувалось право комунікації і морської торгівлі.
Також слід зазначити, що установка мін без попередження була не тільки протизаконними діями, а й прямим порушенням норм гуманітарного права, які лежать в основі Гаазької конвенції № VІІ 1907 р. Цей принцип також порушувався при здійсненні недозволеного прольоту території Нікарагуа. У відповідності до норм гуманітарного права, США повинні були утриматись від заохочення осіб чи угрупувань, бравших участь у даному конфлікті в Нікарагуа, діяти проти загальної Статті 3 чотирьох Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 р. Інструкція «Психологічні операції в партизанській війні», відповідальність за публікацію і поширення якої лежить на США, містить поради по здійсненню певних дій, які можуть розглядатись тільки як ті, що суперечать даній статті.