1.2 Фотодокумент як результат фотодокументування

Фотодокумент містить одне або кілька зображень, отриманих фотографічним способом. Він являє собою результат документування за допомогоюфотохімічної запису явищ об'єктивної дійсності у вигляді зображень.

Залежно від жанру і призначення розрізняють: художні, хронікально-документальні, науково-популярні, наукові фотодокументи, а також отримані шляхом фотографії і кінозйомки копії звичайних документів.  Фотодокумент містить образотворчу інформацію, яка відтворюється за допомогою спеціальних технічних засобів (діаскоп, епідіаскопа, фільмоскопи, діапроектор). Виняток становить малюнок, інформація на якій сприймається безпосередньо, без допомоги технічних засобів.  Поява фотодокументів стало відгуком на зрослу суспільну потребу закарбувати, зберегти, передати нинішнім і прийдешнім поколінням ту інформацію, яка, будучи зафіксованої у словесній формі, повністю або в значній мірі втрачала свою специфіку та цінність. Широке використання в документної сфері фотодокументів зумовлено низкою переваг порівняно з виданнями.  Головною перевагою фотодокументів є комплексний вплив на різні аналізатори людини, що знижує вірогідність втрати інформації, неминучої при одноканальному сприйнятті.

Вважається, що людина володіє стількома «мовами» мислення, скільки в нього є органів почуттів. В ідеалі інформація повинна надходити одночасно по всіх каналах, оскільки найбільше її засвоєння дають всі п'ять органів почуттів: зір - 75%, слух - 13%, дотик - 6%, нюх - 3%, смак - 3%.  Важливим достоїнством фотодокументів є і те, що вони забезпечують адекватне фіксування та тиражування образної інформації, неповно або зовсім не зафіксованим словом, тобто вербально-текстовими документами.

Нарешті, фотодокументи забезпечують емоційну основу, ефект присутності при сприйнятті інформації.

До цих пір не існує загальноприйнятої класифікації фотодокументів. Найбільш точно відображають їх суть класифікації, в основу яких покладено два відообразующіх ознаки:

а) канал сприйняття інформації або спосіб впливу на органи чуття людини;  б) спосіб документування інформації.

За призначеного для сприйняття фотодокументи можуть бути віднесені до людиночитаних (малюнок) і машинозчитуваних: діафільм, діапозитив,інформація на яких сприймається опосередковано, стає доступною людині при використанні технічних засобів.  Поняття документованої інформації полягає в двуедінстве інформації та матеріального носія. За інформаційної складової Фотодокумент можна класифікувати як образотворчий документ, створений фотографічним способом, заснованим на зміні оптичної щільності ділянок фотоматеріалу (фото-, кіноплівка, фотопапір) під впливом світлового або електронного променя, інтенсивність і форма якого змінюються відповідно до записуваних сигналом (фотографії, діафільми, діапозитиви, мікрофіші, мікрофільми).

Матеріальна складова документа - це його речовинна (фізична) сутність, форма документа, що забезпечує його здатність зберігати і передавати інформацію у просторі і часі.

Матеріальна складова документа - це його речовинна (фізична) сутність, форма документа, що забезпечує його здатність зберігати і передавати інформацію у просторі і часі[].

Матеріальну складову документа визначає матеріальний носій інформації - матеріальні об'єкти, в яких відомості (дані) знаходять своє відображення у вигляді символів, образів, сигналів, технічних рішень і процесів. 

Інформація, що міститься у фотодокументах закріплена на спеціальному матеріалі (фотоплівка), що має певну форму носія.  Таким чином, під матеріальною складовою фотодокументи мають на увазі [4]: 

1) матеріальну основу документа;

2) форму носія інформації;

3) спосіб документування або запису інформації.

Матеріальна основа фотодокументів (МОД) - сукупність матеріалів, використаних для запису зображення та складових носій інформації. У залежності від матеріальної основи фотодокументи (діапозитив, мікрофільм, мікрокарти, мікрофіши) відносяться до полімерно-плівковим документами.  Найчастіше матеріальною основою плівкових матеріалів є фотографічний матеріал - світлочутливий, призначений для отримання на ньому фотографічного зображення[].

За матеріалом носія інформації розрізняють фотодокументи на склі чи плівці, а позитиви - на папері, плівці або склі (діапозитиви).

Фотоматеріали поділяються на чорно-білі та кольорові, негативні та позитивні. Чорно-білий - це фотографічний матеріал, на якому в результаті експонування і хіміко-фотографічної обробки утворюється зображення, що складається з металевого срібла. На кольорових фотоматеріалах утворюється зображення, що складається з барвників.

Фотоматеріали поділяються на кіноплівку, фотоплівку та фонограмні кіноплівку. 

Кіноплівка - фотографічний матеріал на гнучкій основі, призначений для отримання кінозображення, запису та відтворення звуку [].  Фотоплівка - фотографічний матеріал на гнучкій основі, призначений для різних видів зйомки та друкування [3].

Фонограмна кіноплівка призначена для запису негативів фотографічних фонограм перемінної ширини.

Існуючі стандарти на матеріальну основу документа призвані, гарантувати механічну міцність (здатність МОД протистояти руйнуванню документа під впливом механічної навантаження - розрив, злам), біостійкість (здатність МОД протистояти дії біологічного фактора - грибок, цвіль), зносостійкість (здатність МОД протистояти стиранню) та довговічність документа (здатність МОД тривалий час зберігати експлуатаційні властивості). 

Форма носія інформації - це спеціальна конструкція матеріального носія, яка забезпечує виконання документом його основної функції, що робить його зручним для зберігання та використання.

Залежно від форми носія фотодокументи відносяться до стрічкових документами, виготовленими у вигляді безперервної смуги матеріалу (діафільм, мікрофільм) з записом інформації.

Розмір та інші показники фотопластинок, фотоплівок і фотопаперу стандартизовані.  Стійкість фотоплівок до зовнішніх впливів визначається складом емульсійного шару. Найбільш надійні фотоплівки з серебро-содержащий емульсією: при ідеальних умовах вони можуть зберігатися до тисячі років, чорно-білі фотоплівки з іншими емульсіями зберігаються від 10 до 140 років, кольорові - від 5 до 30 років. 

Найбільш поширені галогенсеребряних світлочутливі носії інформації, основні переваги яких - акумулююча здатність, спектральна універсальність, висока інформативна ємність, геометрична точність і документальність зображення, просте і надійне апаратурне супровід.

Способи і засоби запису інформації. Запис інформації - це спосіб фіксації інформації на матеріальному носії.

Фотографічний запис - оптична, здійснювана за допомогою фотографічного процесу зміною оптичної щільності носія запису відповідно сигналамзаписуваної інформації.

Різновидом фотографічної запису є електронно-фотографічна запис, здійснювана електронним пучком.

Фотозображення виходить на фотографічному шарі плівки, пластинки, фотопаперу за допомогою фотографічної зйомки та друкування з наступною їх хіміко-фотографічної обробкою (фотографії, діапозитиви). У ньому розрізняють негатив і позитив.

Негативними знімками називаються фотографічні зображення зі зворотною передачею тональності об'єкта, що знімається, тобто такі, на яких насправді світлі тони виглядають темними, а темні - світлими. У позитиві (диапозитиве), навпаки, потемніння відповідають розподілу яркостей або квітів об'єкту зйомки.

У 1870 р. на практиці перевіряється можливість багаторазового зменшення і відтворення текстів. Це послужило поштовхом до розвитку мікрофільмування на базі фотографії.

На початку 1920-х років отримують розвиток бессеребряні світлокопіювальні способи, в кінці 1940-х років ставиться на індустріальну основу порошкова бессеребряні малюнок.

До фотографічним носіям інформації відносяться: фотографії, діафільми, діапозитиви, мікрофільми, апартурні карти.

Поряд з рулонним мікрофільмів з'являються його різновиди: у відрізку, апертурная карта і дискета.

Застосування голографії і растрової фотографії призвело до виникнення голограм. Зовнішня структура фотодокументи. Зовнішня структура документа (конструкція) - це його зовнішня форма, що дозволяє ідентифікувати його як вид документа. Завдання полягає в тому, щоб додати зовнішньому вигляду документа таку форму, яка б викликала у споживача бажання (потреба) в отриманні інформації, покупці.

Фотодокументи мають у своєму розпорядженні наступним набором зовнішніх елементів: етикетка, титри діафільмів, пакувальний контейнер (конверт, коробка, альбом), рамка діапозитива, кадр.  Таким чином, відразу ж після своєї появи малюнок отримала широке застосування в самих різних сферах людського життя: в політиці, науці, культурі, мистецтві, криміналістиці і т. Д.

З фотографією тісно пов'язаний розвиток галузей, які займаються технічної обробкою інформації: поліграфії, картографії, репрографії. Фотодокументи відводиться важлива роль в засобах масової інформації. Вони є найважливішим історичним джерелом.  Фотографія зайняла міцне місце в документах, що засвідчують особу: у паспортах, студентських квитках, водійських посвідченнях і т.п.  Таке важливе значення фотодокументи придбали, перш за все, тому, що володіють величезною інформаційною ємністю, можуть одночасно і в деталях фіксувати безліч об'єктів.

Це дуже важливо, якщо врахувати, що близько 80% інформації людина отримує за допомогою зору. Цінність фотодокументів пов'язана і з тим, що вони виникають у момент подій і на місці подій.

Нарешті, фотодокументи не тільки несуть інформацію про реальну дійсність, але й надають естетичний вплив на людину.