38 Винагорода за працю. Вартість і ціна робочої сили.

Винагорода за працю є уособленням засобів (умов), що їх працездатна людина одержує у процесі праці і які мають забезпечити задоволення потреб цієї людини та її утриманців (дітей і батьків у непрацездатному віці).

Знаючи умови попиту (корисність) і пропонування (витрати), можна визначати вартість робочої сили. Вона є усередненим еквівалентом життєзабезпечення типового представника асоційованої групи людей, об'єднаних спільністю інтересів і цілей, умов проживання і результатів праці, рівнів інтелектуального і культурного розвитку. У визначенні вартості робочої сили неприпустимо недооцінювати як витрати на відтворення робочої сили виходячи з потреб працівників, так і результати (корисність) послуг. Тобто, розв'язуючи проблему формування вартості робочої сили, неможливо ігнорувати інтереси найманих працівників або роботод авців.

В итрати і сть і результативність обов'язкові складові визначення вартості робочої сили. їх постійна наявність у формуванні параметрів цього показника випливає з двох об'єктивних обставин: необхідності забезпечення за будь-яких умов відтворення робочої сили хоча на рівні фізіологічного виживання й об'єктивної потреби мати конкретні результати діяльності, а отже, джерело покриття витрат на робочу силу. Вартість має встановлюватися на рівні, який узгоджує граничну корисність праці (цінність послуг для покупця - роботодавця) з умовами відтворення робочої сили (з витратами потрібними для відтворення робочої сили).

Вартість робочої сили — об'єктивна основа, навколо якої відбувається коливання ціни цього специфічного товару.

Відхилення ціни робочої сили від її природної вартості є, як правило, наслідком дії чинників ринкового характеру — невідповідності попиту і пропонування робочої сили, наявності на ринку праці недосконалої конкуренції, що створюється завдяки монопольному становищу продавців або покупців робочої сили у певному сегменті цього ринку. Водночас на ринкову вартість робочої сили впливають деякі чинники неринкового характеру, як наприклад:

а)талант, який виокремлює людину з-поміж інших. Правомірно стверджувати, що в заробітній платі талановитихлюде елемент монопольної ренти унікальні (рідкісні) здібності;

б)непривабливість, не престижність деяких видів роботи. Заробітна плата за виконання таких робіт містить ніби над бавку, компенсацію за їх непривабливість;

в) наявність на ринку праці неконкурентних груп. Наприклад, лікарі й математики є неконкурентними групами

39 Види та форми ціни робочої сили.

Ціна робочої сили формується на ринку праці. Під дією закону попиту і пропозиції

відбувається коливання ціни робочої сили навколо певної об'єктивної величини, якою є вартість робочої сили, а її використання — у процесі праці, тобто у процесі виробництва матеріальних і нематеріальних благ. Тому доцільно виокремлювати два рівні взаємовідносин найманого працівника і роботодавця — ринок праці і підприємство (внутрішній ринок праці).

Ціна робочої сили починає формуватись у сфері обігу до того, як розпочинається процес споживання робочої сили. Купівля-продаж робочої сили на ринку праці відбувається з установленням «ставки заробітної плати», яка на практиці є різновидом ціни робочої сили. Стосовно робочої сили, яка продається (відчужується, передається в оренду) на першому рівні взаємовідносин між найманим працівником і роботодавцем, використовується термін «ставка заробітної плати», а щодо спожитої робочої сили — «заробітна плата

1. Перші етапи функціонування товарного виробництва, що ґрунтується на найманій праці:

заробітна плата Єдине джерело життєзабезпечення найманого працівника та форма вияву ціни робочої сили

2. Дальші етапи функціонування товарного виробництва, заснованого на найманій праці:

заробітна плата 1 Ціна функціонуючої робочої сили

Ціна робочої сили яка вже вийшла з працездатного віку

Пенсія

Допомога в разі безробіття Ціна робочої сили яка тимчасово втратила роботу

Ціна робочої сили, яка тимчасово втратила працездатність через хворобу

Допомога в разі хвороби »

Допомога в разі травматизму 3. Витр^ Ціна робочої сили, яка тимчасово втратила працездатність через зазнання травм

40( і частина 39)Основні суб'єкти ринку праці — роботодавці і наймані працівники — мають свої критерії визначення

вартості робочої сили. Для роботодавця вартість робочої сили обумовлюється величиною витрат на робочу силу, які він спроможний здійснити, за умов гарантії відшкодування витрачених засобів і предметів праці та одержання суспільно необхідної величини прибутку на вкладений капітал. Для найманого працівника вартість його робочої сили визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили працівника і членів його родини. Склад і вартість згаданих засобів формується під впливом багатьох чинників та обставин.

За своєю економічною природою витрати на робочу силу є тією частиною новоствореної в процесі суспільного відтворення вартості, що формує фон життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у конкретних соціально-економічних та історичних умовах. Процес відтворення робочої сили містить: підготовку робочої сили певної кваліфікації, розподіл і обмін робочої сили на ринку праці, використання робочої сили у процесі трудової діяльності. Отже, витратами на робочу силу є видатки на відтворення робочої сили, що здійснюються протягом усього життєвого циклу працівників і забезпечують нормальну життєдіяльність як їх самих, так і членів їхніх родин.

Витрати на відтворення робочої сили, що реалізуються у масштабі всього суспільства, утворюють так звані повні, або сукупні, витрати на робочу силу. Джерелом відшкодування сукупних витрат є витрати роботодавців на робочу силу, бюджетні видатки на соціальні програми, індивідуальні витрати громадян на формування і розвиток здібностей до праці, задоволення різноманітних потреб як у період трудової діяльності, так і поза нею.

XI Міжнародна конференція зі статистики праці, узагальнивши досвід країн з розвинутою ринковою економікою щодо класифікації й обліку витрат на робочу силу, ухвалила резолюцію,затверджену Міжнародною організацією праці. Відповідно до резолюції всі витрати роботодавців на робочу силу об'єднано в десять груп, а саме: І. Пряма заробітна плата П. Оплата за невідпрацьований час.Премії та грошові подарунки.Видатки на харчування, напої, паливо та інші натуральні виплати.Видатки роботодавця на забезпечення працівників житлом.Видатки роботодавця на соціальний захист.Видатки на професійне навчання.Видатки на культурно-побутове обслуговування.Витрати на робочу силу, що не належать до раніше наведених класифікаційних груп.Податки, що належать до витрат на робочу силу.

В Україні розроблено і надано чинності інструкції з визначення вартості робочої сили у 1997 р.

40