13.Право в нормативному праворозуміння

Тип праворозуміння - певний напрям в пізнанні сутності ісоціального призначення права. У будь-якому типі праворозуміння зустрічається три елементи в понятті права --це норма права, правосвідомість і правовідносини. Існує чотири типи розуміння права: нормативний, філософський

(етичний), соціологічний та інтегративний.

Право в нормативному праворозуміння

Право - сукупність охоронюваних державою норм, наведена вієрархічну систему, яка подається у вигляді сходів, де кожнаверхня сходинка обумовлює нижню, а нижня випливає з верхньої, їйпідпорядковується.Тобто правом визнається державна воля, виражена в обов'язковомунормативному акті, забезпечений примусовою силою держави.

14. Право в інтегративної праворозуміння

Право - це сукупність визнаних у даному суспільстві ізабезпечених офіційної захистом нормативів рівності і справедливості,регулюють боротьбу і узгодження вільних воль в їх взаємовідносини одинз одним. Право відіграє величезну роль у розвитку суспільства, основні позитивніпрояви якої наведено нижче:

1. Право контролює діями людей, тим самим упорядкував -кість суспільні відносини.

2. Здатність права відображати інтереси, як приватних осіб, такі суспільства в цілому. Право впливає на поведінку і діяльністьлюдей шляхом узгодження їхніх інтересів.

3. Право є визначником свободи, не взагалі, а лише її кордонів.

4. Право визначає рівність всіх людей перед законом, недивлячись від їх матеріального становища і соціального становища в суспільстві.

5. За допомогою права товариство оновлюється і прогресує.

6. Право - це єдина соціальна норма, за допомогою якоїдержава може вирішувати внутрішні та зовнішні проблеми.

15.Співвідношення права і держави: етатистичний та ліберальний підходи.

Традиційно в науці з питання про співвідношення держави і права розрізнялися два підходи. Перший - етотістскій, що йшов з пріоритету держави над правом. Відповідно до цього підходу право розглядалося як продукт державної діяльності, як його (держави) слідство. Такий підхід мав широке поширення у вітчизняній юридичній літературі. Вважалося, наприклад, що право знаходиться в підлеглому відношенні до держави. Фактичним умовою для даного підходу служила політична практика, схильна бачити в праві якийсь придаток держави. Теоретичною передумовою було формально-догматичне ставлення до поняття права як сукупності норм, що видаються державою. Ліберальна концепція базується на природно-правовій теорії, відповідно до якої право вище і важливіше держави.

16.Приннципи формування держ влади її базові ресурси.

17. Інституалізація Механізм держави: поняття, структура, принципи.

інституалізація

1) процес закріплення суспільних (політичних, соціальних, економічних, духовних) відносин в нормах (правилах, санкції тощо) права і (або) моралі;

2) формалізація та впорядкування процесів виробництва, організації політичних відносин, що ведуть до відтворення політичної системи суспільства, відтворення сформованих суспільних (політичних, соціальних, економічних, духовних) відносин.

Держ влада – це публічно-політичні відносини між держ апаратом та підвладними йому індивідами.

Механізм держави найчастіше розуміють як систему всіх державних організацій, які здійснюють завдання та реалізують функції держави.

структуру механізму держави становлять:

1) апарат держави — система всіх органів держави, наділених владними повноваженнями, які безпосередньо здійснюють функції та завдання держави;

2) державні підприємства — самостійні суб'єкти господарювання, які мають права юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну, комерційну діяльність для отримання відповідного прибутку;

3) державні установи — такі державні організації, які здійснюють безпосередньо практичну діяльність для виконання функцій держави в різних сферах (економічній, соціальній, культурній та наділені правами юридичної особи і мають визначену характерну їм організаційну структуру та специфічні повноваження.

Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову має давню історію, і його традиційно пов'язують з ім'ям Ш.Л. Монтеск'є. Кожна з гілок влади вважається самостійною та незалежною, і тим самим виключається можливість узурпації державної влади будь-якою особою або органом держави.

законодавча влада — це делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, яка має виключне право приймати закони.

Виконавча влада — це влада, яка володіє правом безпосереднього управління в державі. Носієм цієї влади у масштабі країни є уряд, який забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, відповідальний, підзвітний та підконтрольний їй.

Судова влада — це незалежна влада, яка охороняє право, виступає арбітром у спорах про право, здійснює правосуддя. Судова влада обмежена нормами та принципами права, здійснюється у формі судової процедури й не може залежати від суб'єктивного впливу інших гілок влади