- •1.Юриспруденція та іі склад.
- •2.Поняття та мета загал. Юриспруденції
- •3. Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна.
- •4.Предмет теоріі держави і права.
- •5.Форми первісного виникнення держави
- •10. Поняття та основні властивості права.
- •11.Аксіоматичні засади(постулати)права.
- •13.Право в нормативному праворозуміння
- •14. Право в інтегративної праворозуміння
- •15.Співвідношення права і держави: етатистичний та ліберальний підходи.
- •16.Приннципи формування держ влади її базові ресурси.
- •17. Інституалізація Механізм держави: поняття, структура, принципи.
- •18. Класифікація правових норм.
- •19. Поняття та види джерел права.
- •22. Правовий звичай.
- •23. Правова доктрина
- •26. Поняття та складові системи права.
- •27. Галузі права
- •28.Інститути права
- •30. Поняття, ознаки та види правових відносин.
- •31. Поняття і структура правосвідомості.
- •35. Поняття та ознаки реалізації права.
- •37. Субєкти правовідносин та права.
- •40. Обєкти правовідносин: поняття та види.
- •41. Поняття та структура суб’єктивного права.
- •42. Поняття та структура юридичного обов’язку.
- •43. Юридичні факти, їх класифікація.
- •44.Фактичний склад
- •46. Правова культура суспільства та правова культура особистості.
- •47. Правова соціалізація і правове виховання.
- •49. Функціі права
- •50.Cоціальні чинники формування права.
- •51. Форми та Види правотворчості.
- •52. Принципи правотворчості.
- •53. Поняття, зміст та стадії юридичного процесу.
- •54. Види юридичного процесу.
- •60. Поняття та ознаки застосування права.
- •62. Типове і нетипове застосування права.
- •63. Поняття, ознаки та структура правозастосовчого акта.
- •64.Поняття та різновид тлумачення права
- •65. Способи тлумачення права.
- •66. Види тлумачення права за суб’єктами
- •68. Поняття та структура правової системи.
- •69. Критерії класифікації правових систем.
- •77. Поняття, ознаки та види правової поведінки
- •78. Правомірна поведінка та її види
- •79. Поняття та ознаки правопорушень
- •80. Зловживання правом
- •81. Об’єктивно протиправне діяння
- •82. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •83. Види юридичної. Відповідальності
- •84. Поняття, принципи та гарантії законності
- •85. Правопорядок: поняття та загальна характеристика
- •86.Образ і поняття держави
- •87.Сучасна та до сучасна держава
- •88. Поняття, ознаки та атрибути держави.
- •89. Основні критерії типології держави.
- •93.Зміст поняття форма держава.
- •94.Статистика та динаміка держави.
- •95. Державний режим.
- •96. Принципи та механізм взаємодії громадянського суспільства та держави.
- •97. Поняття і види функцій держави.
- •98. Співвідношення понять «функцій держави» і «державна політика»
- •99.Номенклатурна функція сучасної держава.
- •100. Форми здійснення функцій держави.
- •101. Поняття та ознаки правової держави.
- •102. Співвідношення правової та конституційної держави
- •103. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •105. Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
87.Сучасна та до сучасна держава
88. Поняття, ознаки та атрибути держави.
Держава — це найвища форма організації суспільства, яка володіє суверенітетом і здійснює управління суспільством на основі прав за допомогою спец механізму.
Ознаки держави:
Публічна політична влада
Державна скарбниця
Територіальна організація населення
Наявність права-загальнообов язкові правила поведінки
Народ
Територія
Державна влада
Атрибути держави: територія; • населення; • громадська влада; • суверенітет
89. Основні критерії типології держави.
Держава — явище винятково різнобічне і багатогранне. Це обумовлює створення різних систем її класифікації. У цьому плані здійснюються численні, різні за своїми підставами спроби, але всі вони зводяться до необхідності виділення із сукупності всіх, що будь-коли існували, теперішніх і тих, котрі з’являться в майбутньому держав і правових систем, певних типів держави і права, до необхідності їхньої типології (“типізації”) чи класифікації.
Типологія держав і правових систем повинна здійснюватися на чітко визначеній основі. Що ж собою являють критерії класифікації (типології) держави? Які риси й особливості їм повинні бути притаманні?
Насамперед це об’єктивність. Як свідчить величезний досвід дослідження держав, як “об’єктивні” критерії їх класифікації широко використовувалися географічні та кліматичні фактори, ступінь складності, характер їх зв’язків з релігією, ступінь свободи і незалежності людини від держави, спосіб внутрішньодержавної організації і життєдіяльності, рівень розвитку загальної культури і світогляду, спосіб виробництва матеріальних і духовних благ, характер державного режиму.
Найрозповсюдженішими в сучасній науці є класифікації держав відповідно до суспільно-економічних формацій (формаційний підхід) і за цивілізаціями (цивілізаційний підхід).
Визначившись з основними критеріями типології держав, необхідно визначитися також з поняттям типу держави. Тип держави — це не будь-яка окремо існуюча держава, це — наукова категорія, збірний образ реально існуючих на даному історичному відтинку часу держав, яка складається із сукупності найбільш важливих, спільних для всіх цих держав ознак.
Історичні типи держав.
Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, притаманних державам, що існували на певних етапах історії людства.
Відповідно до класифікації суспільно-економічних формацій все розмаїття держав в історичному контексті поділяється на такі типи: рабовласницькі, феодальні, сучасні.
Рабовласницький тип держави характеризується тим, що його економічну основу складала приватна власність і такий засіб виробництва як раб. Членами держави визнавалась меншість населення – у першу чергу, рабовласники та, у деяких випадках, представники інших верств населення (селяни-общинники, ремісники, торгові люди).
Феодальна держава об’єднує всіх членів суспільства, але вони не рівні за своїм соціальним статусом, поділяються на різні стани; існує в цьому суспільстві і кріпацтво. Феодальна держава є за своєю сутністю інституалізацією суспільства, його становлення як цілого, що існує на певній території та спроможне виступати зовні у вигляді єдиних органів.
Феодальне право – жорстоке, відверто класове, неузгоджене та розпорошене. Значний вплив мають релігійно-правові норми.
Буржуазна держава та буржуазне право виникли в результаті буржуазних революцій, спрямованих проти феодально-абсолютистської монархії та феодальних відносин. Для них характерні такі риси:
– феодальне проголошення і закріплення рівноправ’я, законності, непорушності прав людини, свободи приватної власності та договорів, невтручання держави у суспільне життя;
– цензовий характер, тобто відсторонення за допомогою майнових та інших цензів більшості населення від участі у формуванні органів влади;
– зосередження основних зусиль держави переважно на політичних функціях;
– множинність форм правління (конституційна монархія, демократична республіка), зростання ролі права в регулюванні суспільних відносин.
Сучасний тип держави характеризується соціальною спрямованістю, демократичним режимом утворення державних органів і здійснення державної влади, правовою формою та характером державної діяльності.
Сучасні держави найбільш розвинутих суспільств забезпечують задоволення загальнолюдських потреб, реальне здійснення та захист основних прав людини. Їх економічною основою є наявність серед населення значної кількості власників засобів і результатів виробничої діяльності та рівноправність різних форм власності: приватної, муніципальної та державної.
Суттєвою рисою сучасної держави є відображення, забезпечення і захист природних прав людини.
90. В українському державознавстві слід видокремити два напрями у підходах до ціннісної характеристики держави. Один напрям пов´язаний з іменем творця державознавства у вітчизняній політичній і юридичній науці В. Липинського, який трактував державу як перманентну та абсолютну цінність. Зокрема, у проекті програми Української демократичної хліборобської партії він писав, що повним національним життям жив наш народ лише тоді, коли користувався на своїй землі повнотою суверенних прав (Київська Русь), або ж після втрати своєї державності, коли в ньому стихійною силою здіймалося прагнення до повернення цих втрачених прав (козацтво).
Другий напрям ціннісної характеристики держави пов´язаний з дослідженнями академіка П. Рабіновича та його учнів, які обґрунтовують ідею відносної цінності держави і пов´язують цінність держави з її соціальною сутністю. Не поділяючи трактування держави як абсолютної цінності, складно погодитися з тим, що відносна цінність держави пов´язана лише з її соціальною сутністю. Як видається, аксіосфера держави охоплює різноманітні сторони її буття, поєднуючи різні ціннісні характеристики.
З огляду на це заслуговують на увагу розробки і підхід до проблеми М. Алєксєєва, який виокремив такі ціннісні підвалини удосконалення держави: 1) природні фактори державного життя (місце розвитку держави, менталітет народу, ступінь володарювання, утворення провідного прошарку (еліти); 2) особливості еліти (природа еліти, принципи суспільної самоорганізації еліти, єдність еліти); 3) специфіка державного ладу (організуючі начала, що поєднують нормативну і атрибутивну сфери державної життя; 4) організуючий порядок як єдність статичного (стабільної ідеології), динамічного (змінних режимів і функцій держави) та інституціонального (конституція та конституційна законність, поєднання єдиноначальності з колегіальністю, узгодження місцевого й регіонального із загальнодержавним у діяльності державного апарату).
91. Державна територія (іноді надається як Національна територія) — частина простору Землі, яка належить окремій країні, обмежена державним кордоном та знаходиться під суверенітетом держави. Державна територія включає в себе землі, внутрішні та прибережні територіальні води, разом iз простором, розташованим нижче поверхні і над поверхнею землі і води. Державна територія країни може також включати острова й анклави землі. Державна територія також розповсюджується на посольства, палуби кораблів і борти літаків. Події, які відбуваються там, з юридичного погляду, розглядаються так, ніби вони відбувалися на території держави (тобто під юрисдикцією держави).
92. Держава — це найвища форма організації суспільства, яка володіє суверенітетом і здійснює управління суспільством на основі прав за допомогою спец механізму.
Державність — специфічна ознака державно-політичної організації суспільства. Термін має багато значень і вживається:
а) як синонім держави в цілому чи держави відповідного історичного типу (феодальна держава, буржуазна держава тощо);
б) для характеристики системи (механізму) політичної організації суспільства;
в) з метою визначення ступеня розвитку системи органів держави (державного апарату);
Характер державності обумовлений обсягом суверенітету тієї або іншої держави. У незалежній Україні головними факторами суверенної держави є специфічні форми державної політичної організації суспільства (форми правління, державного устрою, організації державної влади), державні традиції, ідеологія, державна мова, державна символіка). З цими факторами пов'язаний суспільний і політично-правовий зміст державності, як засобу забезпечення суверенного розвитку України.