Розділ II. Економічний аналіз діяльності підприємства та прибутку

2.1. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства 2010-2011 роки

Введення в експлуатацію хлібозаводу № 11 наприкінці 1972 року було новорічним подарунком для жителів Лівобережного району міста Києва.

З відстані в сорок років можна зробити висновок, що головним фактором становлення підприємства були його люди.

Метою діяльності ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 є здійснення виробничо-господарської, комерційної та інших видів діяльності та отримання прибутку на підставі задоволення суспільних потреб в товарах та послугах, що визначені предметом діяльності, а також задоволення соціально-економічної зацікавленості учасників Товариства та членів трудового колективу.

Предметом діяльності підприємства ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 є:

• виробництво продукції та товарів;

• надання послуг промислового та побутового характеру;

• торгівельна діяльність;

• оренда основних засобів;

• заготівельно-торгівельна діяльність;

• посередницька діяльність;

• закордонна торгівельна діяльність та посередництво;

• надання транспортних та інших видів послуг;

• та інша діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України;

• організація виставок, торгів та ярмарок на території України та інших держав.

На підприємстві випускають понад 35 видів продукції: хліб "Український", "Московський". "Бородінський", "Слобідський", "Гражданський", "Ранковий", "Гроно", "Деснянський", рогалі в асортименті, соломку "Солодка", "Ванільна", "Фруктова", "Лівобережна", "Особлива", "З беконом", "Збеконом і сіллю". "Київська", палички "До чаю", "Золотисті", "З маком", "Чиполіно", печиво "Вівсяне", "Українське", "Сюрприз", "Нептун" , "Квіточка", "З маком", "Цитринка", "Колосочки", пряники в асортименті, зокрема в сувенірному виконанні.

Підприємство збудоване за типовим проектом, його потужність – 65 т пшеничних сортів хлібобулочних виробів на добу. Біля витоків виробництва були директор П.Гітельман, головний інженер А.Косован, головний механік М.Богдан. Ще під час будівництва на завод прийшло чимало учнів профтехучилища, зокрема Г. Масловська, Т. Демінська, Н. Рокотянська, Р.Кравець, Галина і Зоя Семенюки, Л. Дорошенко та інші. З часом вони стали провідними спеціалістами заводу, очолили бригади. Колектив, де в 1973 р. було 350 працівників, разом з керівниками доклав неабияких зусиль, щоб за короткий термін увести в експлуатацію шість технологічних ліній та забезпечити населення Лівобережжя столиці продукцією високої якості. З 1985 р., коли підприємство очолили директор Л.Русавський і головний інженер В.Мась, на заводі почалося нарощування потужностей та технічне переоснащення виробництва: на п'яти лініях печі було замінено на більш потужні, побудовано новий сухарно-бубличний цех для випуску соломки, сушки та здобних сухарів. У результаті потужність зросла майже вдвічі й завод отримав статус хлібокомбінату.

З метою поліпшення якості продукції та розширення асортименту у 1995 р. почалася реконструкція технологічних ліній із заміною устаткування. Введено в експлуатацію лінію виробництва житніх сортів хліба, встановлені малопотужні печі для виготовлення здобних і кондитерських виробів. Нині в асортименті близько 90 найменувань найрізноманітнішої продукції.

Вагомий внесок у реконструкцію і технічне переоснащення під-приємства зробили заводські новатори О.Пашин, М.Бабка, А.Демінський, М.Колонтаєв, М.Петрановський, В.Гонтажевський та інші.

Сьогодні колектив хлібокомбінату з чисельністю 760 чоловік при цілодобовому режимі основного виробництва випускає щоденно понад 110 тон, це понад 90 позицій хлібулочних здобних, сухарних, бараночних, кондитерських виробів, зокрема печиво, кекси, напівфабрикати для тортів. Вся продукція випускається по традиційним технологіям без консервантів та поліпшувачів та ГМО.

В 2010 році на хлібокомбінаті закінчилась одна з масштабних реконструкцій лінії з виробництва сухарних виробів. Було встановлено нове пічне обладнання та створено автоматичне фасувально-пакувальне відділення. Замкнений цикл нового обладнання дозволить уникнути ручної праці на лінії від печі до упаковки.

Хлібокомбінат до недавнього часу не встигав забезпечувати замовлення торгівельної мережі по фасованим сухарям у зв’язку із недостатньою потужністю існуючої лінії і відсутністю автоматизованої фасувально-пакувальної ділянки.

Реалізація інвестиційного проекту по заміні печей ( старої ПХС- 25 на піч Г4-ХП2,1-31-01 ШМЗ, Росія), встановлення кулера для охолодження сухаря (ШМЗ, Росія), дозувального комплексу "Ishida"(Японія) та пакувального автомату "Matrix" (США) дало змогу вирішити цілий комплекс проблем.

За рахунок збільшення обсягів продаж продукції та економії фонду оплати праці компанія планує отримати додатковий прибуток 1 млн. 350 тис. грн. на рік.

До складу комбінату в 2007 році на правах цеху № 4 увійшов хлібокомбінат № 6. Це високомеханізований виробничий майданчик із гнучким виробничим процесом і широким асортиментом продукції довготривалого зберігання, який користуються попитом не лише в Україні, а й далеко за її межами – в США, Німеччині, Ізраїлі, Канаді, куди експортуються, зокрема, пряники.

У технічному переоснащенні ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 активну участь брали раціоналізатори підприємства. Протягом останніх 15 років вони внесли 332 новаторські пропозиції, 319 з яких впроваджено у виробництво.

Організаційна структура управління ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 належить до лінійно-функціональної. Головним керівником на підприємстві є директор. Його підпорядкуванню підлягають усі організаційно відокремлені структурні підрозділи (відділи, служби) та безпосередньо виконавці. Дана структура управління, що діє на підприємстві, передбачає розподіл сфер повноважень за функціями управління. Тобто функціональне управління зосереджене в руках кваліфікованих спеціалістів, кожен з яких керує діяльністю всіх працівників у межах своєї компетенції (наприклад, спеціалісти відділу збуту, відділу матеріально-технічного постачання, головний інженер). По вертикалі цієї структури відбувається підлеглість нижчих ланок вищим (наприклад, робочі тарної дільниці підпорядковуються майстру тарної дільниці, він - відділу збуту, а цей відділ, в свою чергу, - директору).

Таким чином, організаційна структура управління даного підприємства є раціональною, оскільки дає змогу поєднати лінійну підлеглість з усіх питань із функціональним управлінням, виконує роль мережі каналів, по яких рухаються потоки інформації, необхідної для забезпечення комунікації між керівниками і підлеглими. Це сприяє ефективнішому функціонуванню системи управління в цілому.

Структура управління зображена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Схема організаційної структури управління ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11

Процес постачання на підприємство починається зі збору та аналізу інформації про стан та кон'юнктуру ринку необхідних підприємству сировини та матеріальних ресурсів, обсяги пропозиції товарів, умови їх постачання та ціни, перелік основних постачальників, місця їх розташування, статус та інше. Цими питаннями на підприємстві займається комерційний відділ.

При вивченні ринку закупок сировинних та матеріальних ресурсів визначаються канали розподілу ресурсів, якими користуються виробники окремих видів продукції.

При постачанні на підприємство сировини та матеріалів використовується складська форма, тобто сировина та матеріали постачається на склади підприємства, після чого відбувається її розподіл за цехами. Також слід зазначити, що 100% постачання сировини на підприємство здійснюється централізовано. Такий вибір є найоптимальнишим з мінімальними затратами.

Як матеріально–технічне постачання, так і забезпечення підприємства сировиною здійснюється на основі широко розгалуженої системи господарських зв’язків з поставок. Правовою формою регулювання господарських відносин підприємства з постачальниками є договір поставки.

Взаємовідносини між партнерами за договором базуються на правових нормах цивільного законодавства. Основним нормативно–правовим документом для регулювання комерційних взаємовідносин з постачальниками товарів являється Цивільний кодекс України, в якому викладаються загальні положення договірного права, які включають поняття та умови договору, порядок розв’язання переддоговірних спорів, порядок і зміну розірвання договору, порядок забезпечення виконання договірних обов’язків і таке інше.

Основними методами закупки сировина та матеріалів є:

1. Гуртові закупки сировини однією партією.

2. Гуртові закупки з періодичною поставкою узгодженими партіями.

3. Гуртові закупки з одержанням матеріалів по мірі необхідності.

4. Разові закупки.

5. Різні комбінації перерахованих методів.

Кожний метод має свої переваги та недоліки, які необхідно враховувати для скорочення часу та витрат, пов'язаних із закупівлею товарів.

Вибір методу закупівлі здійснюється окремо за кожним видом товарів. Він визначається станом ринку закупок, каналами розподілу, необхідною кількістю продукції, що закуповуються, жорсткістю обмежень щодо обсягу складських приміщень та фінансових ресурсів, чутливістю цін закупок до методу закупки, умовами оплати, характером та ступенем довіри у відносинах з постачальниками.

В умовах ринкової економіки ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 повністю вільне у виборі постачальника необхідних матеріальних ресурсів. Вибір постачальника здійснюється на підставі основних та додаткових критеріїв, які визначають доцільність укладення угоди закупки з конкретним постачальником порівняно з іншими альтернативними варіантами.

Основними критеріями вибору постачальника є:

а)вартість придбання продукції;

б) якість обслуговування.

Крім основних критеріїв вибору постачальника, існують і додаткові критерії. До них відносять:

- віддаленість постачальника від споживача;

- строки виконання поточних та термінових замовлень;

- наявність у постачальника резервних потужностей (запасів);

- організація управління якістю продукції у постачальника;

- психологічний клімат в трудовому колективі постачальника;

- ризик страйку у постачальника;

- кредитоспроможність та фінансове становище постачальника;

Таблиця 2.1

Техніко-економічні показники підприємства

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення 2011 до 2009
				Абсолютне, тис. грн.	Відсоток
1 Виручка від реалізації, тис. грн.	3450	3682	3798	348	110,1
2 Прибуток валовий від реалізації, тис. грн.	597,8	540,6	706,4	108,6	118,2
3 Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	2852,2	3141,4	3191,6	339,4	111,9
4 Чистий прибуток, тис. грн.	72,2	13	31	-41,2	42,9
5 Рентабельність, відсоток	2,1	0,35	0,81	-1,29	38,6
6 Витрати на 1 гривню виручки від реалізації, грн.	0,826	0,853	0,814	-0,012	98,5
7 Обсяг реалізації на 1 працівника, тис. грн.	123,2	122,7	122,5	-0,7	99,4
8 Витрати на оплату праці, тис. грн.	254,5	268,1	268,8	14,3	105,6
9 Основні засоби, тис. грн.	2154,2	2237	2274,4	120,2	105,6
10 Фондовіддача, грн.	1,6	1,4	1,67	0,07	104,4
11 Середня чисельність, чол.	28	30	31	3	110,7

- ризик недобросовісності та банкрутства постачальника та інше.

Сировина на ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 надходить централізовано. Основним постачальником борошна на підприємство є ЗAT «Київмлин», допоміжна сировина надходить з бази продовольчого постачання та за прямими договорами. Сіль доставляється з Артемівська доставляється на станцію Київ-Петрівка, а потім автомашинами на ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11.

За звітний період своєї діяльності підприємство здійснювало зв'язки відповідно до укладених договорів. Розглянемо техніко-економічні показники роботи аналізованого підприємства і проведемо порівняльний аналіз (табл. 2.1).

За результатами порівняльного аналізу техніко-економічних показників видно, що чиста виручка від реалізації в 2011 році збільшилася в порівнянні з 2010 роком на 116 тис. грн, чи на 3,1 %.

Валовий прибуток підприємства також зріс на 165,5 тис. гривень, чи на 30,7 %. Підприємство за 2011 рік одержало чистого прибутку в сумі 31,0 тис. грн, при тім як торік чистий прибуток склав 13,0 тис. грн, що більш ніж у три рази більше. Такі зміни зв'язані з незначним підвищенням собівартості продукції – вона виросла на 1,6 %, у порівнянні з 2010 роком.

Збільшення собівартості не вплинуло на зниження рентабельності підприємства по чистому прибутку в цілому, вона зросла з 0,35 % до 0,81 % до кінця 2011 року. Якщо розглядати більш детально, то можна зробити висновок, що витрати на одну гривню виторгу від реалізації склали в 2011 році 0,814 грн, а в 2010 – 0,853. Крім усього спостерігається збільшення вартості основних засобів підприємства на 37,4 тис. грн, при тому, як фондовіддача зросла на 19,3 %.

У 2011 році відбувся незначний зріст фонду оплати праці при збільшенні кількості робітників на одного. Обсяг реалізації на одного працівника при цьому зменшився з 122,7 тис. грн до 122,5 тис. грн чи на 0,2 %.

Дані таблиці свідчать і про те, що загальний рівень показників в 2010 році погіршився у порівнянні з 2009р. Так, підприємство в 2010 році отримало доходу від реалізації на 222,8 тис. грн. більше ніж у 2009 році. У той час як валового прибутку в 2010 році менше на 57,2 тис. грн., тобто ефективність продажу продукції впала.

Дані таблиці 2.1 відобразили той факт, що чистий прибуток в 2010 році менше ніж шість разів: 72,2 тис. проти 13,0 тис. грн. Звертає на себе увагу відносно більший рівень операційних витрат в 2010 році у порівнянні з 2009 роком, що й вплинуло на зменшення чистого прибутку.